Психологи назвали головні причини наших образ

Ми ображаємось, нас ображають... А як бачать цей процес психологи? I що робити, аби навчитися не так гостро реагувати на образу, яка добряче псує нам нерви i здоров'я?

-- Образа -- не що iнше, як агресiя, спрямована проти самого себе, -- каже гештальт-терапевт Iрина Пiддубна. -- Грубо кажучи, не нас ображають, а ми самi дозволяємо iншим ранити себе! Бо, свiдомо чи нi, погоджуємося з негативним висловлюванням або вчинком на свою адресу. Беручи образу близько до серця, ми нiби зiзнаємося
самим собi, що кривдник таки має рацiю.

Скажiмо, начальник зробив вам зауваження стосовно якоїсь конкретної помилки. Замiсть того, щоб просто її виправити, ви плачете, сумуєте i гнiваєтеся водночас, вважаючи, що поставили пiд сумнiв вашу фаховiсть. А знаєте чому? Бо в глибинi душi думаєте, що та помилка не була випадковою -- власне цей момент у
роботi вам дається не дуже добре. Начальник це помiтив, а вам страшно, що тепер вашi професiйнi здiбностi постiйно ставитимуть пiд сумнiв.

Або ж -- банальний приклад: подруга розкритикувала вашу нову зачiску, i вас це гостро зачепило. Чому? Бо насправдi ви не впевненi, чи личить вона вам.

-- Але якщо це зовсiм не так -- я знаю, що личить! I менi просто неприємно, що подруга не хоче цього визнати.

-- Тодi вiдреагуєте iнакше. Подумаєте: подруга вона хороша, але, бiдолашна, зовсiм нiчого не тямить у модi. Вiдчуваєте рiзницю? Це буде iнша емоцiя -- жаль, спiвчуття, але аж нiяк не образа.

-- Тобто, образи виникають вiд нашої невпевненостi?

-- Або вiд невпевненостi, або вiд нестачi позитивних емоцiй.  Не секрет, що найчастiше ображаються дiти, правда ж? А все тому, що не можуть дати вiдсiч, гiдну вiдсiч дорослiшим кривдникам. Люди, схильнi до "внутрiшньоагресивних" образ, теж нагадують дiтей. Вони невпевненi, емоцiйно незрiлi, схильнi до депресiй.

-- Але хiба успiшну людину, яка твердо стоїть на ногах, не можна образити? 

-- Ще й як можна! Кожен з нас має свої "болiснi точки". I коли  б'ють у них, не вiдреагувати неможливо. Iнша рiч, що сильна людина зробить певнi висновки i постарається щось змiнити у собi. Вона не "зажене" агресiю всередину, не скерує образу проти себе.  А от кривдниковi, ймовiрно, буде несолодко... Бо чим менше в
образi компонентiв агресiї внутрiшньої, скерованої проти себе, тим меншою мiрою це образа. I тим бiльшою -- власне агресiя, явне або приховане бажання "дати здачi".

-- Iрино Антонiвно, є такий вислiв: "На ображених воду возять". Як його розумiти?

-- А ось як: образи, що накопичуються роками, лягають величезним тягарем на нашi плечi. I ми несемо їх, мов важку дiжку з водою: втомленi, знесиленi, нещаснi. Образа -- надзвичайно руйнiвне почуття. Через нього ми втрачаємо друзiв, роками не спiлкуємося з рiдними, руйнуємо сiм'ї... Пiд тягарем образ людина може
пристраститися до алкоголю -- це ж так приємно, коли пiсля чарки-другої всi образи зникають i забуваються. А багато жiнок свої образи "заїдають" тiстечками, цукерками, за що потiм розплачуються зайвими кiлограмами. Ми намагаємося знайти заспокоєння зовсiм не там, де слiд його шукати. А проблеми тим часом нiкуди не зникають.

-- Як же подолати образу?

-- Найперший крок -- виразити свої почуття. Зiзнатися самому собi: "Так, я ображений!". I постаратися зрозумiти, що ж так сильно зачепило i чому.

-- Так просто?! 

-- Не скажiть... На практицi менi часто доводиться чути: "Та нi, я не ображаюся, бо це смiшно!". Або навiть кажуть "соромно", "принизливо". Вважаю, що це вiдголос батькiвських установок, коли дiтям не давали змоги вiдкрито висловлювати своє обурення, образу, страх. Мiж тим, визнання самого факту образи звiльняє людину вiд тягара, дає їй позитивну енергiю.

Ну а далi... Постарайтеся свою образу вiдпустити. Це нелегко. Бо нерiдко доводиться визнавати власну неправоту. Бiльшостi людей зробити це дуже складно. Нам простiше звинувачувати у своїх негараздах iнших, нiж зiзнатися, що самi припустилися якоїсь помилки, повелися негiдно.

Досить часто образа слугує нам певним "козирем": ми можемо дiстати її у той чи iнший момент, манiпулюючи кривдником. I тому зберiгаємо її у сховках душi, щоб при нагодi скористатися i вразити опонента: "А пам'ятаєш, ти колись повiвся зi мною негiдно?! А ось тепер я тобi за це..."

Насправдi це дуже зле. Навiть не з погляду моралi. Злопам'ятнiсть нас пригнiчує, вона перебiльшує i загострює значущiсть подiй, якi були джерелом образи. В образi багато негативних, руйнiвних емоцiй. Натомiсть розумного дуже мало. Ви живете у постiйному стресi та "вихлюпуєте" свiй стан на голови тих, хто не зробив вам нiчого
поганого. Образили вас однi, а ви зганяєте негатив на iнших -- на друзях, членах родини, особливо -- дiтях... У чому вони виннi? 

Замiсть того, щоб зберiгати i накопчувати образи, пробачте кривдникiв i займiться пiдвищенням власної самооцiнки. Можливо, ви розумiєте, що бiльшiсть ситуацiй, якi вас ранять, не вартi уваги? 

Iрина ЛЬВОВА


Правило 1. 

Навчiться чiтко i доступно формулювати свої побажання, потреби.
Погодьтеся, що не всi, хто оточує вас, є екстрасенсами, здатними
читати думки. Тому вашi делiкатнi натяки часто не сприймаються
як прохання. То чому ж ви ображаєтеся?

Правило 2.

Вас образили? А ви поставте себе на мiсце кривдника. Спробуйте
вiдчути його емоцiї, постарайтеся зрозумiти мотиви його вчинку.
Зiзнайтеся самi собi: можливо, ця людина не мала нiчого лихого на
думцi? Може, вона не усвiдомлює, що образила вас?

Правило 3.

Краще вiдразу та вiдверто сказати людинi, що вона вас образила,
нiж затаїти гiрке почуття у собi. Така розмова може вичерпати
конфлiкт на самому початку. Якщо ж нi, то принаймнi ви
позбудетеся тягара образи -- вам буде легше вiд того, що ви бодай
спробували виправити ситуацiю.

Правило 4.

Не зациклюйтеся на власому егоїзмi. Що, як ваш кривдник теж
ображається на вас, а його нинiшнi дiї -- це помста?
I знову ж таки вам допоможе вiдверта розмова.

Правило 5.

Пам'ятайте давню мудрiсть: дурний шукає конфлiктiв, а мудрий --
контактiв. Вам не обов'язково робити кривдника своїм другом. Але
пробачити його дуже важливо насамперед для вас: тим самим ви
звiльняєтеся вiд тягара образи i звiльняєте себе вiд негативу.
 

Читайте також:

Правда життя

У такому віці не одразу розумієш, що під серцем носиш дитину...
Першою зрозуміла, що я вагітна, моя мама. Адже, коли нудить щоранку, то це точно не харчове...
У соцмережах та смс-повідомлень часто надсилають "помічні" молитви. Однак, аби допомогли -- їх слід розіслати ще 8-12 друзям. Якщо ж ігнорувати ці повідомлення, то, пишуть, буде біда.
-- У таких випадках ідеться не про побожність, а про магію, -- розповідає піддиякон Володимир...

Новини

17:46
Коли з часом приховати пiд макiяжем вiковi змiни вже не вдається, представницi прекрасної половини нерiдко звертаються за допомогою до косметичних хiрургiв.
16:51
Сурогатна мама, яку знайшло подружжя, перебуває вже на третьому місяці вагітності.
15:35
Аби потiм не шкодувати, перед купiвлею хатньої тваринки слiд зважити усi "за" i "проти"...
13:00
Лікар радить, що робити, якщо дитина ніяк не хоче розмовляти.
12:00
Співачка, яка нещодавно втретє стала мамою, виставила у мережі новий знімок малюка.
11:00
Злата пофарбувала кінчики у рожевий.
10:00
Про це заявили вчені з Університету штату Огайо.
09:39
Дуже простий рецепт, а сьомга приготується за 12 годин.
22:00
Дівчинка подалася у Лондон зовсім сама.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.