Психолог розповідає, чому подружня зрада може бути корисною

Пережити невірність —- це шанс по-новому глянути на життя і своє місце у ньому.

Після зради є три шляхи: розірвати стосунки, залишити усе, як є, і терпіти або
переосмислити життя і почати працювати над собою та над взаєминами у шлюбi.

Про це все та багато іншого “Жіночому пораднику" розказує психолог, психотерапевт Юлія КОРОЦІНСЬКА.

-- Пані Юліє, що таке зрада? Які передумови для її виникнення? 

-- У кожного своє розуміння цього поняття. Узагальнено ж зраду можна
охарактеризувати як активне задоволення власних потреб однією стороною без
участі іншої, а можливо, навіть і на шкоду їй. У будь-якому разі, це дії,
що реалізовуються окремо від партнера.

Часто обговорюється питання, чи вважати емоційну невiрнiсть зрадою. Адже, крім
сексуальних потреб, партнер може бути незадоволений спілкуванням,
естетичними, фінансовими та іншими чинниками. Передусім зрада -—
це втрата єдності та порозуміння. Але не кожна втрата єдності призводить до
зради. Можуть бути "обхідні", соціально прийнятні способи задоволення
своїх потреб, які не переростають у зраду. Наприклад, якщо дружині не
вистачає спілкування, вона може компенсувати його нестачу з подругами, якщо
чоловік любить полювання чи екстремальні види спорту, він теж може знайти
тих, з ким поділятиме своє захоплення. І зовсім не обов’язково, щоб партнер
поділяв ці інтереси.

До зради -- як емоційної, так і фізичної -- підштовхують 
найрізноманітніші людські переживання: різне уявлення про стосунки та шлюб, різні цінності, страх бути покинутим (і тоді краще зрадити самому, аніж чекати, коли зрадять тебе), відчуття неповноцінності та бажання довести свою цінність, невміння побудувати емоційно близькі і насичені взаємини та навіть помста за давні образи.

-- Чи правда, що, якщо вас зрадили, причину потрібно шукати у
собі, а не в партнері?

-- Причина криється в обох партнерах і полягає саме в тому, скільки кожен з
них доклав зусиль до того, щоб "і вівці були цілі, і вовки ситі".
Стосунки -- це спільна робота, і відповідальні за їх розвиток обоє.

Розглянемо, для прикладу, кілька ситуацій. Чоловік чи дружина тривалий час
потерпає від нестачі уваги, але не обговорює цього з партнером, власне кажучи,
він (вона) залишається наодинці зі своїми переживаннями. Напруження і
невдоволення наростає, і людина вирішує почати такий собі платонічний роман
"на стороні". З часом до цього додаються сором та почуття провини, і
зізнання відтягується, а стосунки стають ще напруженішими. Тоді,
звісно, винна та сторона, яка починає жити "окремим життям".

Інша ситуація: один із партнерів щоразу натякає на болюче питання 
або відверто його порушує -– а другий це ігнорує. Усуваючись, партнер ніби
намагається зняти з себе відповідальність за стосунки та додає в них 
дискомфорту ("Мене не почули", "Партнер не вважає мої потреби важливими").
Тобто тут уже партнер, що не хоче йти на діалог, заганяє ситуацію
у глухий кут.

Ще один приклад: один із партнерів виїздить на заробітки.
Спочатку все було гаразд -- і раптом... зрада, а за нею --
виправдання, провина, самозвинувачення, і основне -– нерозуміння,
як таке сталося? Тут до зради підштовхують радше обставини:
нестача спілкування з коханим/коханою, відстань, інша обстановка
та необхідність адаптуватися.

Звісно, далеко не всі подібні історії закінчуються саме так. Проте
обставини, зокрема стресові ситуації, вікові та особистісні кризи, теж
відіграють роль своєрідного буфера.

І наостанок ще одна ситуація: у пари із самого початку були різні погляди
на певне питання, різні цінності чи різна статева конституція, тобто,
одразу стає зрозумілим, що можливе незадоволення. Пара йде на
компроміс -– обидві сторони готові "терпіти" та підлаштовуватися. Але з
часом чути звинувачення: "Я заради тебе...", "А ти завжди..." і т. д.

Ми відповідальні й тоді, коли свідомо зважуємося на шлюб з людиною,
моральні риси чи звички якої нас не вдовольняють, але тішимо
себе сподіваннями, що їх можна виправити.

-- Чи треба пробачати невірність?

-- Це індивідуальна справа кожного. Є багато сімей, які не розпадаються
через зраду. Зокрема, коли є інші, важливіші цінності -- діти, нажите майно,
релігія, власні переконання.

Не всі сім’ї можуть пережити такі закономірні етапи розвитку, як кризи:
першого року життя, народження дитини, 3-го року, 7-ми років та криза
відокремлення дітей від сім’ї. Одному або й обом партнерам може здатися, що
казка закінчилася, тому слід якнайшвидше шукати заміну.

Велику роль тут відіграють і сімейні історії та сценарії. Чи
були зради у вашому роду і як до них ставилися ваші предки? Адже невірність
передається ледь не на генетичному рівні. Сімейні психологи часто
стають свідками ситуацій, коли онук, навіть не знаючи про
походеньки предків, починає відтворювати ці сімейні сценарії.

-- Чи правда, що у зради дві сторони. З одного боку, це 
біль, з другого -- відкриття  себе нового?

-- Це справді так. Адже ми достеменно не знаємо себе, доки не потрапимо
у стресову ситуацію. Зрада показує те, які ми у глибині душі, чи
у гармонії зі собою перебуваємо та як уміємо будувати 
стосунки з іншою людиною. І в кожному окремо взятому випадку це історія зі своїм підтекстом. Для одних зрада -- це крах ілюзій та розчарування, для інших -– випробування на міцність, ще для когось –- змагання (з партнером, коханкою чоловіка, нормами суспільства).

-- Пані Юліє, а чи можна сказати, що якщо зраджує один, то це опосередковано стається через те, що до цього свідомо чи несвідомо підштовхнув другий?

-- Так, таке буває. Наприклад, через неуважність однієї сторони до другої 
чи надмірну прискіпливість. До речі, надмірні ревнощі теж можуть
викликати відчуття напруги і провокувати недовіру в парі. І тоді 
стається те, чого найбільше боявся.

-- У яких випадках зрада -— це дарунок долі, який дає змогу докорінно 
змінити плин життя? 

-- Зрада виправдана у тих випадках, коли взаємини тривалий час не
розвиваються і виснажують обох чи когось одного із пари. І тоді це стає
приводом для розриву стосунків.

Часто зрада підштовхує до радикальних змін. Тобто це стрес, який допомагає
звернути увагу на речі, які у звичному темпі життя людина не помічає.
Когось зрада може мотивувати до схуднення, до розвитку власних талантів, до
поліпшення фінансової ситуації в сім’ї та до інших особистісних досягнень.
Але лише якщо людина усвідомлює свої проблеми та готова
працювати над собою. Зрада не підштовхне до розвитку того, хто вважає, що в
усьому винен партнер, і зосереджується лише на його хибах.

-- Чи варто після зради одного з подружжя зберігати видимість сім’ї 
задля дітей?

-- Діти дуже тонко відчувають емоційні настрої у сім’ї. А тому приховувати щось
і створювати штучну картинку не варто. Нехай краще батьки живуть окремо,
але спокійно, аніж тихо ненавидять одне одного. Адже в конфліктній
атмосфері діти починають часто хворіти, стають тривожними, в них
з’являються страхи та занижується самооцінка. Крім того, у сімейних
конфліктах діти схильні звинувачувати себе: "Батьки сваряться, тому що я
поганий", "От якби я краще вчився...", "Вони, напевно, хотіли б гарнішу,
талановитішу дитину". Якщо ж хтось із батьків йде на жертви заради дитини,
потім можна почути докори на адресу тієї ж дитини: "Я лише заради тебе терпіла
твого батька" чи "Твою матір я ніколи не любив, але не хотів залишати дітей
без батька".

-- Які плюси для жінки та чоловіка у зраді?

-- Зрада -– це завжди викриття внутрішнього конфлікту між
партнерами. Те, що колись було в думках чи намірах, виходить
назовні. Але іноді справді краще знати погану правду, ніж чути гарну
брехню. Зрада морже стати справжньою перевіркою на
міцність. Деякі сім’ї, зіткнувшись зі зрадою, справді
"переформатовують" стосунки та ще раз переглядають пріоритети.
Зрада -— це стрес, яки виводить взаємини на новий рівень. Плюси є
у всьому, треба тільки вміти їх бачити.

Оксана МОКРІЄНКО
 

Читайте також:

Правда життя

У такому віці не одразу розумієш, що під серцем носиш дитину...
Першою зрозуміла, що я вагітна, моя мама. Адже, коли нудить щоранку, то це точно не харчове...
У соцмережах та смс-повідомлень часто надсилають "помічні" молитви. Однак, аби допомогли -- їх слід розіслати ще 8-12 друзям. Якщо ж ігнорувати ці повідомлення, то, пишуть, буде біда.
-- У таких випадках ідеться не про побожність, а про магію, -- розповідає піддиякон Володимир...

Новини

16:51
Сурогатна мама, яку знайшло подружжя, перебуває вже на третьому місяці вагітності.
15:35
Аби потiм не шкодувати, перед купiвлею хатньої тваринки слiд зважити усi "за" i "проти"...
13:00
Лікар радить, що робити, якщо дитина ніяк не хоче розмовляти.
12:00
Співачка, яка нещодавно втретє стала мамою, виставила у мережі новий знімок малюка.
11:00
Злата пофарбувала кінчики у рожевий.
10:00
Про це заявили вчені з Університету штату Огайо.
09:39
Дуже простий рецепт, а сьомга приготується за 12 годин.
22:00
Дівчинка подалася у Лондон зовсім сама.
21:00
Зірка засмагала на каменях і купалася з родиною у гірській річці.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.