Сповідь: Я закохалася ...у рідного брата

Невістка наша мені не сподобалася з першого погляду. І тоді я вирішила діяти!

У дитинстві я страшенно його не любила. Мій брат був кволим,
часто хворів, діставав синці від сусідського хлопчика, бо ніколи
не вмів за себе постояти і отримував, як мені здавалося, занадто
багато уваги від батьків.

У той час, як я сама будувала свою кар'єру та заробляла собі на
хліб, батьки й у дорослому віці опікувалися братом: платили за
його житло, годували його, одягали. І це дратувало мене ще
більше. Тому з братом ми бачилися фактично лише на родинних
святах, дуже рідко обмінювалися СМС-ками, а інколи я навіть
забувала привітати його з днем народження.

На якийсь час я поїхала жити за кордон і майже два роки ми з ним
не спілкувалися взагалі. Я була певна, що вийду в Італії заміж.
Проте особисте життя моє не склалося і довелося повертатися в
Україну. 

У перший же день мого повернення мене шокували новиною: мій брат
Антон одружується. Я з цього лише посміялася, бо не розуміла, як
хтось може вийти заміж за такого маминого синочка?! Та при
зустрічі з братом, я взагалі його не впізнала. Красивий,
підтягнутий, впевнений у собі молодий чоловік мав навіть інший
погляд, а не той переляк у очах, який я звикла бачити з
дитинства. За обідом я дізналася, що Антон тепер -- відомий
архітектор, добре заробляє, займається екстремальним спортом,
благодійністю і... одружується.

Невістка наша мені не сподобалася з першого погляду. Та зважаючи
на наші холодні стосунки, брат цим взагалі не переймався. Але ще
більше мене шокувала новина про те, що новоспечене сімейство
невдовзі стане моїми сусідами. І не просто сусідами з вулиці, а
сусідами в моєму будинку. Ще будучи в Італії, я купила собі в
Україні квартиру, аби було куди повертатися. І лише згодом
дізналася, що будинок, у якому я житиму, проектував мій брат.

Спершу таке сусідство мене напружило, але потім... Антон дуже
змінився. Для мене це була зовсім інакша людина. Можливо, на
нього вплинула робота, адже він багато тепер подорожував і
спілкувався з цікавими людьми. А можливо, його змінило кохання
до нашої невістки...

Після їхнього повернення з весільної подорожі, ми стали добрими
сусідами та навіть почали проводити час разом. Мене дивувало, але
я навіть почала пишатися таким братом. Проте мені не подобалося,
який вплив мала на нього дружина, яка вказувала йому навіть які
шкарпетки одягати на роботу. І я почала власну боротьбу за вплив
на Антона. 

Спочатку, зізнаюся, це був чисто "спортивний" інтерес, аби
довести невістці, що вона не є центром Всесвіту. Але потім... Я
таки отримала перемогу в цій неоголошеній війні. Брат почав
одягатися так, як подобалося мені. Він зістриг своє довге, завжди
зібране в хвіст, волосся, і тепер мав красиву
європейську зачіску. Ми перестали їсти вечері його дружини, 
почали ходити в мої улюблені ресторани. Усі вихідні ми
проводили разом. І навіть якщо невістка планувала романтичну
вечерю на двох, вона завжди виходила на трьох.

Дружина чоловіка вже недолюблювала мене. І я не буду
приховувати, мене це тішило. З кількох причин. По-перше, мені було
приємно, що брат усіляко старається мені сподобатися і моя думка
для нього головна. По-друге, я завжди любила ставити на місце
інших осіб жіночої статі. Але головне було в тому, що в мене не
було друзів і не було... чоловіка. Тому товариство брата дуже
навіть прикрашало моє життя.

Я ліпила з Антона свій ідеал чоловіка. Такого, поруч із яким
хотіла би бути я. Зовсім скоро я отримала повний контроль над ним
і ми вже почали проводити час удвох за розмовами про те, якою би
мала бути та якою не є його дружина.

Одного разу до мене прийшла Христина, моя невістка, без чоловіка:

-- Для чого ти це робиш? -- з порога почала вона. -- Ти все
життя його ігнорувала, не помічала, він постійно скаржився, що
старша сестра його недолюблює. А тут раптом ти від нього не
відходиш!

Я слухала це із неприхованою посмішкою.

-- Чому ти дозволяєш собі викидати речі, подаровані йому мною?
Чому ти не даєш нам побути вдвох? Чому ти вирішила, що маєш
право лізти в наше особисте життя? Ти -- невдахо! Свого чоловіка
не маєш, бо жоден не витримає твоїх вимог і вказівок, то ти
вирішила виховувати мого?

Тут я уже не втрималася і Христина дістала ляпаса. Через кілька
хвилин до мене прибіг брат із криками, що я не мала права так
поводитися, а вже через годину ми сиділи з ним на моєму балконі
із келихами вина та сміялися з того, якими дивними бувають жінки.

У брата дзеленькнув телефон і він вголос зачитав мені СМС-ку від
дружини: "Вибирай: або я, або вона". Антон уже хотів дзвонити їй
та я переконала, що не варто принижуватися перед людиною, яка
хоче посварити тебе з родиною.

-- Ми з тобою сім'я! Одна кров! Якщо їй це не подобається, не
має чого пояснювати. Я така щаслива, що ми нарешті знайшли
спільну мову!!! Давай завтра сходимо в театр? -- щебетала я.

І Антон відклав телефон і підлив мені ще вина. Я пила, дивилася
на свого красивого брата й розуміла, що саме от з таким чоловіком
я би хотіла прожити все життя: красивим, сильним, стильним,
розумним і головне -- слухняним.

І тут я вжахнулася. Я раптом зрозуміла те, що так довго проганяла
від себе. Я закохалася у рідного брата! Ні. Не по-родинному. А
по-справжньому. Як у чоловіка. Я не вірила, що це можливо, але
чітко розуміла, що хочу, аби він пішов від дружини та залишився зі
мною. На все життя. Ліг у моє ліжко, обійняв мене...

Наступного дня брат повідомив, що дружина зібрала свої речі та
пішла від нього. Я тріумфувала. Я була в такій ейфорії, що мене
зовсім не лякало, що я закохана в чоловіка, якого народила моя
мама. Я не розуміла, який це гріх, і не усвідомлювала, як це все
обернеться проти мене.

Я намовила Антона не шукати дружину та не дзвонити їй. А коли
ввечері вона сама зателефонувала, я взяла слухавку з його рук та
вимкнула звук. Ми не пішли в театр. Ми знову напилися вином на
моєму балконі і я почала чергову душевну розмову...

Наступного ранку я прокинулася у своєму ліжку з диким похміллям
і без одягу. Я не пам'ятала, як пішов Антон і що між нами сталося.
Я так напилася, що навіть не могла пригадати свого дня
народження. Але найбільше мене хвилювало, чому я роздягнена. Я
набрала брата. Він збив і не передзвонив. Я набирала й набирала
його, але він не відповідав, а потім взагалі вимкнув телефон. Я
злякалася чи раптом між нами не сталося того, про що я так давно
мріяла. О, Боже! З рідним братом! Похмілля розвалювало мою
голову, але думка про те, що ми переспали, привела мене в дикий
жах.

Два дні брат не брав слухавку. Не відповідав на мої СМС і не
відчиняв двері. І тут задзвонив мій телефон. На іншому кінці
дроту я почула маму:

-- Діти мої, що з вами? Ми з татом так тішилися, що ви нарешті
знайшли спільну мову! А що сталося тепер? Чому Антон їде в інше
місто і не хоче навіть знатися з тобою? Що ти наробила? Чому
Христина пішла від нього? Вона ж вагітна! Що сталося я тебе питаю?

Мене кинуло в холодний піт. Боже, що я наробила?  Ніби якась
пелена впала з моїх очей і я усвідомила всю жахливість своєї любові
до брата. Та ні! Я не кохала його! Просто це був єдиний чоловік у
моєму житті, який терпів мій складний характер, слухався мене й у
всьому намагався догодити мені. Та й це не найважливіше. Мені
просто хотілося виграти війну в жінки, яка без мого дозволу
прийшла в мою родину... А вона ще й вагітна! Мама дізналася про це
випадково, адже працювала в гінекологічному відділені, а Христина
попросила її нічого не говорити Антону, допоки вона сама не
розкаже. А я ж її ще вдарила...

Я почала набирати на мобільний невістку. Я не знала, що я їй
скажу, але хотіла мільйон разів попросити в неї вибачення, проте
і вона мене проігнорувала. Від думки, що я переспала з рідним
братом, мене почало нудити. Усі можливі сценарії подальшого
розвитку подій говорили мені лише про одне: це -- кінець!

І тут у двері постукали. На порозі стояв Антон. Пригнічений,
заплаканий... як у дитинстві.

-- Вона не повернеться. Вона сказала, що ненавидить мене й що не
повернеться до мене, -- почав брат.-- Поясни мені, чому? Чому ти
так ненавидиш її і чому ти змогла мені вбити у  голову, що жінка,
заради якої я змінив усе своє життя і отримав крила -- порожнє
місце. Я все життя хотів, аби ми були з тобою друзями, хотів бути
подібний на тебе. Я хотів мати сестру. Я так зрадів, коли ми
потоваришували. Але ти не дала мені любові й підтримки. Я став
іграшкою у твоїх руках. Ти просто зруйнувала мій світ. Навіщо?

-- Любові? Я не дала тобі любові... між нами щось було тієї ночі?
-- прямо запитала я.

-- Ні. Ти зізналася мені в коханні, у тому що ненавидиш Христину,
і в тому, що в тебе був план, як її позбутися, але вчасно додала,
що кохаєш не мене -- твого брата, а те, що з мене виліпила.

Ми всілися з Антоном на балконі. Уже без вина, а з горнятками чаю
та дуже щиро про все поговорили. Брат прямо заявив, що не хоче зі
мною бачитися якийсь час, але розуміє, що сам винен у тому, що
затанцював під мою сопілку.

-- І, до речі, я ненавиджу театр. Ходив лише для того, аби ти
сама не сумувала. Насправді я не старався тобі сподобатися, а
мені було тебе шкода: самотню, покинуту всіма чоловіками та
друзями.

Антон не знав, що Христина вагітна. Я йому теж не розказала. Лише
підказала, де її шукати. За цей час я добре її вивчила і знала, у
кого вона "переховувалася", коли я її доводила.

Через вісім місяців у них народився син. Вони помирилися. Знову стали
жити разом. Переїхали з мого будинку. На хрестини мене запросили,
але я не прийшла. Соромно дуже. Досі соромно.

У брата зараз щаслива родина. Вони чекають на другу дитину. А я?
Я ходжу до церкви й прошу Бога пробачити мені та навчити мене
жити, не руйнуючи щастя інших людей. Я навіть познайомилася із
чоловіком з сусідньої квартири, який тепер ходить зі мною у
театр. Усіляко намагаюся не виховувати його, не ліпити з нього
ідеалу, а приймати таким, яким він є. Можливо, щось і вийде з тих
стосунків.

Ангеліна, 35 років.
 

Читайте також:

Правда життя

Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...
Анні Дів'я - лише 30 років, а вона вже отримала один із найпрестижніших постів в авіації. Своїм рекордом вона сподівається надихнути інших жінок досягати своїх найсміливіших мрій.
"У дитинстві я завжди хотіла бути пілотом", - каже Анні. Тепер вона - наймолодший пілот у світі,...

Новини

16:15
Журналістка "Експресу" побувала у майстерні фотографа і розповіла про побачене.
14:40
"Момент, коли ти досягаєш своєї цілі, солодший, ніж найдорожче морозиво в світі".
18:14
Що тут сьогодні знімають, навіщо на майданчику потрібен скрипт-супервайзер та якою насправді є сукня Міледі з “Д'Артаньяна і трьох мушкетерів”?
14:30
Які пригоди спіткали студента впродовж мандрівки і чому він віддає перевагу саме двоколісому?
16:00
У цього чоловіка згоріла хата, він переніс три інфаркти та дві операції на серці. А опісля став пожежником-добровольцем.
18:16
Рейсовий автобус порівнявся з густим лісом, з-за повороту постала скульптура лося з надломаними рогами. Моя сусідка спереду хрипко сказала: “Нехароше це місце, нехароше!”
16:18
Фома - про оптимістів та песимістів, велосипеди та саундтрек до фільму "Заборонений".
18:15
Ми продовжуємо знайомити вас із журналістами найбільшої україномовної газети.
12:08
Відомий артист розповідає про неадекватних шанувальників, нове кохання і погані звички.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.