Медалик Божої Матерi

Бачиш, твiй релiгiйний медалик можна використати для покращення навичок точної стрiльби, -- промовив єхидно лейтенант.

Село Вишнiв лежить на самiй окраїнi Рогатинського району. Його тiсним
кiльцем обступили густi й дрiмучi лiси. Із села до війська забрали 12
хлопцiв. I серед них -- Орест Макар, якому щойно сповнилося 18 рокiв...

Пiсля проводiв побожна мати поблагословила сина стареньким медаликом Божої
Матерi Неустанної Помочi, просячи в Богородицi для своєї дитини надiйну
опiку й охорону, коли вiн служитиме в армiї.

Неспокiйна вiйськова доля закинула молодого солдата Ореста Макара в
найстрашнiше мiсце -- Афганiстан. I вiн понад рiк брав участь у бойових
дiях в цьому далекому гiрському i, як кажуть, Богом забутому краї. Кожної
митi страшна смерть ходила за ним по п'ятах. Це була справжня вiйна, тiльки
без лiнiї фронту, без видимого ворога i без розумiння мети.

Безлiч разiв Ореста та його друзiв-десантникiв обстрiлювали з гiрських
вершин, бачив щодня i на кожному мiсцi калiцтво, рани i смерть бойових
товаришiв. У нього вже i вiйськова шапка, i плащ продiрявленi бойовими
кулями душманiв, а вiн навiть найменшого поранення не зазнав -- i це
найкращий доказ Божої опiки над ним.

Довгими холодними ночами, вiд яких вiяло наглою смертю i небезпекою, Орест
молився Богу i дякував за ще один подарований день. I так кожної ночi
линули гарячi i щирi молитви до неба iз серця українського хлопця на цiй
чужiй афганськiй землi.

Через рiк i два мiсяцi вiн нарештi полишив вiйну -- його перевели
до Ташкента. Перед самою демобiлiзацiєю, коли Орестовi залишилося
служити в армiї тiльки мiсяць, лейтенант Потапов помiтив на його
грудях медальйон. I злiсно спитав його:

-- Що це таке?

-- Це медалик Божої Матерi, який надягла на мене моя мати, --
вiдповiв Орест i важко зiтхнув.

-- Ти сержант, тому знiми цей медалик негайно!

-- Не можу, це може зробити лише мама.

Розсмiявшись, офiцер Потапов згорда промовив:

-- Твоя мама далеко, а тут є я, тому й знiму цей атрибут минулих
пережиткiв.

I росiйський офiцер зiрвав медалик iз солдатових грудей.

Нi щось сказати, нi заперечити Орест не встиг, бо тяжкий клубок
пiдступив i перекрив його горло... Вiдчув лише безмiрний
жаль i бiль у серцi, нiби щось найдорожче i найцiннiше забрали
в нього.

Лейтенант Потапов на цьому не заспокоївся. Вiн одразу ж повiсив
медалик на кам'яну стiну i став реготати, нацiлюючись своїм
пiстолетом на нього.

-- Бачиш, твiй релiгiйний медалик можна використати для
покращення навичок точної стрiльби, -- промовив єхидно.

Багато офiцерiв i солдатiв бачили це видовище, i дехто навiть
почав плескати в долонi на знак пiдтримки.

Лише Орест непорушно стояв на мiсцi i чув кожний удар
свого серця, яке готове було вискочити з грудей, щоб стати
заслоною для його медалика.

Потапов встиг зробити лише один пострiл й одразу
повалився, корчачись у судомах. Виявляється, куля 
рикошетом влучила просто йому в око, яким вiн прицiлювався.
Через кiлька хвилин офiцер, так i не опритомнiвши, помер.

Найстарший чоловiк, полковник Корнiєнко, задумано, впершись поглядом у синю
далечiнь, зняв зi стiни медалик Божої Матерi й вiддав його сержантовi
Оресту Макару, нiчого не кажучи.

Та й не було потреби щось казати, бо всемогутнiй Господь Бог у
чудесний спосiб завжди промовляє до нас.

отець Iгор Мушастий

Вiд редакцiї: цю iсторiю нам надiслав отець Iгор Мушастий, який
тепер служить у Канадi. 

"Подiї i факти, якi я описав, взятi з реального життя i вiдбувалися зовсiм
недавно, -- каже отець Iгор. -- Єдине, що змiнено, -- iмена деяких людей.
Ось так, коли почув правдивi життєвi iсторiї моїх землякiв, у мене виникла
думка зiбрати їх разом у книжку. Мета була одна -- показати, як добрий
Господь в особливий спосiб об'являється людям. Так народилася моя книжка
"Шлях до правдивого щастя".
 

Читайте також:

Правда життя

Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...
Анні Дів'я - лише 30 років, а вона вже отримала один із найпрестижніших постів в авіації. Своїм рекордом вона сподівається надихнути інших жінок досягати своїх найсміливіших мрій.
"У дитинстві я завжди хотіла бути пілотом", - каже Анні. Тепер вона - наймолодший пілот у світі,...

Новини

12:05
Класику польського кіно 17 червня сповниться 80 років. Напередодні ювілею він дав ексклюзивне інтерв'ю "Експресу".
12:05
Класику польського кіно 17 червня сповниться 80 років. Напередодні ювілею він дав ексклюзивне інтерв'ю "Експресу".
09:57
Виявляється, відомий артист часто буває у Львові, але не любить це афішувати.
19:30
Про мотиви переїзду, незвичайні традиції та неймовірну природу у цьому райському куточку Індонезії.
18:54
“Ми не врятуємо всіх. Але можемо змінити свідомість людей”.
10:21
Нещодавно у селищі з'явилася ще одна цікава практика - система електронного голосування. Система автоматично робить підрахунок голосів і формує протоколи.
18:55
Сьогодні до тюрми, розташованої на скелястому острові в Тихому океані, пускають туристів.
16:25
Завдяки винаходам цього українця з'явилися персональні комп'ютери. Що він думає про гаджети сьогодні?
12:05
За його плечима - перемоги на багатьох міжнародних конкурсах (як у Європі, так і у США) та виступи на найкрутіших сценах Європи!
12:00
Зокрема, про мінус 40 за Цельсієм, 40 тисяч доларів за мрію та багаж вагою 45 кілограмів!
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.