Мати повторювала: "Вона її уб'є. Я знаю"

Я сподiваюся, ти зможеш вибачити менi. Бо сама собi я вже нiколи не вибачу...

Iрину Василiвну я знаю вже багато рокiв. Колись ми працювали разом. Жiнка
врятувала не одне життя i згуртувала не одну сiм'ю, бо працювала психологом
i вмiла достукатися до найзневiренiшої душi. Про її iсторiю вирiшила вам
написати, щоб нечистi на руку люди задумалися над тим, як ламають людськi
долi.

...До нас Iрина Василiвна прийшла пiсля декрету. Вона виховувала доньку,
яку назвала Вiкторiя -- "перемога". Крiм того, що Iрина була дуже красивою,
вона ще й мала загострене почуття справедливостi i чесностi. За свою
роботу, а вона у неї, повiрте, дуже нелегка, навiть шоколадки не брала.
"Менi держава платить грошi. Хабарiв менi не носiть", -- казала тим, хто
приходив iз "подякою". Хоча сама, якщо щиро, заробляла копiйки.

Одного разу ми разом поїхали на виклик. Повiдомили про 16-рiчну дiвчинку,
яка стояла на даху 9-поверхового будинку i хотiла кинутися вниз.

Бiля пiд'їзду нас зустрiла заплакана мати тiєї дитини. Було видно, що жiнка
-- досить забезпечена. "Будь ласка, допоможiть. Врятуйте. Я ж усе для неї.
Усе ж це для неї! А вона... Вона ж нiчого не цiнує. Каже: "Скочу -- i все",
-- голосила жiнка.

Поки їхали в лiфтi, мати дiвчини витирала сльози, та враз якось дуже дивно
подивилася на Iрину Василiвну. "Це ти? Ти?" -- з переляком в очах вигукнула
вона. "Так. Це я", -- вiдповiла Iрина Василiвна з якимось дуже
непритаманним для неї холодом у голосi.

Дiвчинка, яка хотiла накласти на себе руки, належала до тих пiдлiткiв, яким
батьки дають багато свободи, грошей, але зовсiм не придiляють уваги. У той
час до нас приводили багато таких дiтей, батьки яких не розумiли: ну чого ж
їм бракує?

Iрина Василiвна розмовляла iз шiстнадцятирiчною довго, дуже обережно i
приязно. Весь цей час її мати наполягала, щоб викликали iншого психолога i
постiйно повторювала: "Вона ж її уб'є. Я знаю". Чому? Не розумiв нiхто. За
якийсь час дiвчина та лiкар уже спiлкувалися, наче сестри, i Валерiя (так,
виявляється, звали юнку, яка хотiла накласти на себе руки) зiйшла з даху.

Мати кинулася цiлувати, обнiмати свою дитину, а потiм пiдiйшла до її
рятiвницi. "Скiльки я тобi винна?" -- уже не таким благальним тоном, як
тодi, коли зустрiчала, запитала психолога. Всi навколо замовкли, бо звучало
це трохи принизливо. "Я, на вiдмiну вiд вас, хабарiв за свою роботу не
беру. I людськi життя на грошi не промiнюю", -- вiдповiла Iрина Василiвна i
нагадала Валерiї, щоб та зайшла до неї серед тижня на розмову.

"Ви знайомi?" -- запитала я Iрину Василiвну, коли ми вже сiли в машину.
"Доводилося зустрiчатися", -- неохоче вiдповiла. Але за кiлька тижнiв до
нас надiйшов дивний лист. Й Iрина Василiвна таки розповiла, звiдки знає
матiр дiвчинки.

"Багато рокiв тому я була дуже щаслива, коли дiзналася про свою вагiтнiсть,
-- почала розповiдь Iрина Василiвна. -- Як i всi, прийшла в полiклiнiку,
щоб стати на облiк. Лiкарка менi трапилася, м'яко кажучи, не найкраща. Уся
обвiшана золотом, дуже зверхня у спiлкуваннi. А я -- бiдна майбутня
мати-одиначка, яка ледь на проїзд у маршрутцi грошей тодi могла назбирати.

Пiсля першого огляду вона не попрощалася, коли я виходила з кабiнету, а
лише злостиво подивилася менi услiд i без причини накричала.

Наступного разу, коли я вже мала йти, не поспiшала вiддавати менi картку
вагiтної. "У чому рiч?" -- запитала я. "У тому, що я витратила на тебе,
голубонько, дуже багато часу. А маючи таку зарплатню, я не можу дозволити
собi витрачати на кожну вагiтну стiльки часу задурно", -- вiдповiла менi
лiкар.

Я розумiла, що цi слова можуть означати лише одне -- хабар. Але я не
розумiла, чому маю компенсувати низьку зарплату медикам. "Ви витратили на
мене 20 хвилин. Не подобається вам ваша зарплата, йдiть працювати на шахту.
Там, кажуть, бiльше платять", -- вiдповiла я й одразу додала, що грошей,
аби вiддячити їй, не маю.

Асистентка, яка щось ретельно записувала в журнал, не втрималася i
розсмiялася. "Ти! Та як ти смiєш так зi мною говорити! Ти думаєш, я тобi
щось винна? Та якщо захочу, ти взагалi не народиш! Жебрачка ти немита!
Дитину вона буде народжувати! Та за що ти її виховувати будеш, якщо навiть
на вiддяку лiкаревi не маєш! Не маєш грошей? Роби аборт! Я завiдувачцi що
маю давати?" -- кричало це розлючене бабисько. Лiкарка кинула карту
вагiтної на пiдлогу i вiдвернулася до вiкна.

"Я пiду в мiлiцiю за вимагання хабара. Бо не повинна вiддячувати вам за те,
що виконуєте свою роботу. А не подобається зарплата, йдiть у приватну
клiнiку працювати. Якщо, звичайно, вам дадуть лiцензiю", -- витиснула iз
себе я i вийшла з кабiнету.

У мiлiцiю я не пiшла. Пiсля слiв цiєї жiнки в бiлому халатi я довго думала,
чи справдi зможу виховати дитину, не маючи грошей навiть на "вiддяку"
медику. I таки ледь не пiшла робити аборт. Бо ж усi мої друзi, усi мої
родичi казали: "Без хабара не народиш! Без хабара не влаштуєш у садочок!
Без хабара не прийме терапевт! Без хабара не вступить до вишу!" Люди добрi!
А де ж взяти грошей на тi всi хабарi-вiддяки, якщо в самої зарплата тодi
тисячу гривень була..."

Пiсля цього Iрина Василiвна зробила паузу, подивилася у вiкно i випила
води. Потiм знов взялася розповiдати.

"Розумiєш, я була тодi дуже бiдна. I ця лiкарка... вона наче пояснила менi,
що за все в життi потрiбно платити. Що нiякої безплатної медицини i нiякої
допомоги не варто сподiватися... I всi довкола це сприймали, як належне.
Хочеш жити -- давай хабарi. А я не могла заробити тодi багато грошей...

Коли прийшла робити аборт, до речi, на нього грошi я знайшла, лiкар
запитала, чому не хочу народжувати. Я розревiлася. Розповiла, що дуже бiдна
i навiть на консультацiю до гiнеколога пiти не можу, бо не маю грошей на
вiддяку. "Тьху!" -- вилаялася лiкарка i вигнала мене. Вона ще щось менi
казала про чеснiсть i про те, що не всi навколо -- хабарники. Я вже i не
пригадую. Але вона врятувала мою Вiкторiю.

Аборт я не зробила. Друзi допомогли i вiдправили народжувати в приватну
клiнiку. Там ми хоч i платили, але офiцiйно. У мене народилася здорова
дiвчинка, яку я обожнюю. Вона ходила в садочок, де ми не давали хабарiв.
Вона навчається у школi i тягне на вiдзнаку без хабарiв. Я знаю, що моя
дiвчинка вступить до унiверситету без хабарiв. Але я ж могла її вбити.
Розумiєш? Могла вбити лише тому, що не мала грошей на хабар нечеснiй
лiкарцi, яка майже переконала мене, що в життi всiм потрiбно
"вiддячувати"...

Тодi я зрозумiла, чому Iрина Василiвна навiть шоколадки на подяку за свою
роботу вважала приниженням її гiдностi. "Якби я хотiла бiльше заробляти, я
б шукала iншу роботу", -- казала вона своїм пацiєнтам.

...За кiлька днiв до нас прийшла Валерiя. Вона все ще була замкнута в собi,
але вже не така сумна. Дiвчинка розмовляла з Iриною Василiвною, наче з
мамою. А рiдна мати в цей час стояла в коридорi i зайти на розмову з
психологом категорично вiдмовлялася. Вона була певна, що грошi й дорогий
одяг, який купує доньцi, цiлком компенсують брак материнської ласки,
розумiння та пiдтримки.

I так сталося, що Iрина Василiвна врятувала дитину лiкарки-хабарницi
вдруге. Вона таки змусила матiр почути свою дитину i змогла пояснити, що
дiвчинка потребує не лише "шмаття". Саме та, яку жiнка-лiкар вiдправила на
аборт, допомогла їй порозумiтися з донькою i бiльше не штовхати дитину до
самогубства.

"Я сподiваюся, ти зможеш вибачити менi. Бо сама собi я вже нiколи не
вибачу". Лист такого змiсту Iрина Василiвна отримала через кiлька тижнiв
пiсля того, як Валерiї вже не потрiбна була допомога психолога. I ми двоє
знали, вiд кого була ця записка.

Наталiя

Читайте також:

Правда життя

Філіп Габіє переконує: організувати життя так, щоб нам частіше щастило, цілком можливо.
"Існує випадкове везіння, каже автор книги "Похвала удачі", - однак  є й інший вид удачі, яку...
Вчені виявили єдиний спосіб запустити процес відновлення нервових клітин.
Нові нейрони здатні з'являтися протягом всього нашого життя - це підтверджують дослідження...

Новини

21:00
Зелений є кольором надії і символом миру. Тому компанія Pantone назвала один із його відтінків кольором 2017 року - він є чимось середнім між барвою зеленого яблука і хлорофілом, що забарвлює молоді листочки на деревах.
20:00
Ембер Херд підтвердила свої стосунки із творцем "Тесли" Ілоном Маском фотографією, яку вона опублікувала в Instagram.
19:00
Лівано-американська дизайнерка Реєм Акра у співпраці з ювелірним домом Tiffany & Co представила колекцію весільних суконь, розшитих коштовним камінням.
18:00
Час після Великодня - ідеальний для того, аби нарешті вилучити з меню "жорсткий наркотик" - цукор, який викликає хвороби та звикання, кажуть експерти з харчування Енн Дафор і Кароль Гарньє.
17:01
Дослідники з'ясували, що інтим під час першої зустрічі зміцнює стосунки.
16:02
Співачка похвалилася поповненням у своєму господарстві.
15:00
22-річна Джіджі Хадід отримала від свого бойфренда, 24-річного музиканта Зайна Маліка, дещо заборонене.
14:00
Ніч була жахлива? Однак це не значить, що таким має бути і весь наступний день. Аби не позіхати аж до вечора, слід діяти за планом французької лікарки-натуропатки Ніколь Тріп’є.   
13:00
Науковці довели, що вживання цього алкоголю шкодить красі.
12:01
Співачка зізналася, що у неї було дуже важке дитинство.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.