Бродяга - мій рятівник

Його вишкiренi зуби, велика пащека, бруднi пазурi... Я iнстинктивно з криком вiдскочила назад.

Того вечора я затрималася в гостях у подруги. Засидiлися, забалакалися....
Я поверталася додому вже близько одинадцятої ночi.

Та йти знайомими, гарно освiтленими вулицями нашого невеличкого мiстечка
було зовсiм не страшно. Зимова нiч, зоряне небо над головою, морозець
рипить пiд ногами... Я насолоджувалася прогулянкою. Пiдiйшла до переходу.
Поруч ще зупинилися старша жiнка i двоє хлопцiв. Свiтлофор вперто втупився
в нас червоним оком, дорогою мляво проїжджали поодинокi авто. Ми нетерпляче
тупцювали на тротуарi. Врештi жiнка роззирнулася i рiшуче зробила крок на
дорогу. Я, недовго думаючи, рушила вслiд за нею. Зiзнаюся, часто переходила
дорогу на червоне свiтло. Мене тодi це зовсiм не бентежило.

Я пришвидшила крок i зрiвнялася з жiнкою. Та в той момент, коли ми вийшли
вже на середину дороги, не знати звiдки прожогом вискочив величезний пес i
кинувся просто на мене! Його вишкiренi зуби, велика пащека, бруднi
пазурi... Я iнстинктивно з криком вiдскочила назад.

Не встигла я перевести дух, як величезний чорний джип на повному ходу збив
цю жiнку! Її вiдкинуло метрiв на шiсть. Так страшно чути глухий удар об
асфальт, бачити, як тiло безпомiчно розкидає руки й безладною купою падає
на землю... Тiло людини, яка щойно, жива-здорова, йшла поруч з тобою... Все
вiдбулося за кiлька секунд. Я просто остовпiла. Стояла на краю дороги i не
могла себе опанувати. 

Хтось викликав "швидку", хтось намагався надати першу допомогу потерпiлiй.
Все навколо було, як у туманi.

Так, я неодноразово чула про нещаснi випадки на дорогах. Але я завжди була
осторонь. Була впевнена: коли щось таке i станеться -- то тiльки не зi
мною. Коли вже трохи прийшла до тями, то навколо стояли мiлiцейськi машини,
затихала сирена "швидкої"... Пiдiйшов хтось у формi, запитав, як я
почуваюся. Вiн потiм сказав, що я заклякла, виглядала ледь притомною...

Я разом з тими хлопцями пiшла складати протокол. Важко було щось згадати
детально. Мене трясло. Пронизувала лише одна думка: "Я могла бути на її
мiсцi!"

Коли нарештi вийшла з вiддiлку, то...  побачила того пса. Вiн сидiв бiля
смiттєвого баку й дивився на мене. Так по-людськи уважно, серйозно дивився.
Тiєї митi я нарештi повнiстю осягнула: якби не кинувся вiн тодi на мене,
то... Менi стисло у горлi. Пiдiйшла до нього (незважаючи на те, що я
страшенно боюся бездомних псiв), присiла навпочiпки i сказала: "Ну що ж,
спасибi. Виходить, ти менi життя врятував".

Собака був дуже виснаженим. Кiстки так i випирали з-пiд шкiри. До всього
iншого, я помiтила у нього пухлину на шиї. Пересиливши огиду i страх
пiдчепити якусь погань, привела пса додому.

Ох i дiсталося на горiхи менi тодi вiд батькiв... Та я шалено втомилася i
вiдразу провалилася в сон. Пес ночував у мене в квартирi. Вранцi вiдвела
свого рятiвника до ветеринара. Йому зробили всi необхiднi щеплення, вкололи
щось проти пухлини. Я ще довго його лiкувала. Коли вперше забрала додому, в
мене не було думки залишати його. Але з часом я дуже прив'язалася до
кудлатого i вже не могла його кинути. Назвала його Севi. Це був метис
вiвчарки iще з кимсь. Таких називають "дворнягами". Але мене це не
хвилювало. Я вже полюбила його.

Ще я дiзналася, що та жiнка померла. I вiдчуваю й частину своєї провини.
Адже мене врятували. А її -- немає. Я знаю, що нiколи не зможу сповна
вiддячити Севi. Вiн став моїм найближчим, найвiрнiшим другом. Дякую Богу за
такого янгола-охоронця.

Але чому я? На це питання я не можу знайти вiдповiдi i зараз. Воно мучить
мене. Чому Севi вибрав саме мене? Чому врятував мене? Чому пiсля того, як
кинувся, не напав? Або не кинувся ще раз, уже на ту жiнку? Значить, ним
керувало щось iнше... Коли запитую про це у нього, вiн так дивиться своїми
мудрими очима, наче в душу зазирає. Якби ж умiв говорити...

Севi зробив мене... важливою. Таке вiдчуття, наче вiн врятував
мене для великої справи i вiд мене дiйсно щось залежить...

Анастасiя Рудик, м. Львiв 
 

Читайте також:

Правда життя

У такому віці не одразу розумієш, що під серцем носиш дитину...
Першою зрозуміла, що я вагітна, моя мама. Адже, коли нудить щоранку, то це точно не харчове...
У соцмережах та смс-повідомлень часто надсилають "помічні" молитви. Однак, аби допомогли -- їх слід розіслати ще 8-12 друзям. Якщо ж ігнорувати ці повідомлення, то, пишуть, буде біда.
-- У таких випадках ідеться не про побожність, а про магію, -- розповідає піддиякон Володимир...

Новини

22:40
У своєму останньому голлівудському фільмі вона демонструє таку ж феноменальну фігуру, з якою дебютувала у "Стриптизі" у 1996 році.
20:59
Якщо у дитини часті тонзиліти і ангіни, один із найефективніших способів загартовування порожнини рота і мигдаликів - регулярний контакт із холодом.
19:59
Покази знаменитих дизайнерів підтверджують: заплітати волосся у коси нині дуже актуальний тренд.
18:59
Американський вчений Том Гриффітс вивів формулу, що допоможе не затягувати з вибором свого супутника життя.
17:46
Коли з часом приховати пiд макiяжем вiковi змiни вже не вдається, представницi прекрасної половини нерiдко звертаються за допомогою до косметичних хiрургiв.
16:51
Сурогатна мама, яку знайшло подружжя, перебуває вже на третьому місяці вагітності.
15:35
Аби потiм не шкодувати, перед купiвлею хатньої тваринки слiд зважити усi "за" i "проти"...
13:00
Лікар радить, що робити, якщо дитина ніяк не хоче розмовляти.
12:00
Співачка, яка нещодавно втретє стала мамою, виставила у мережі новий знімок малюка.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.