Поки я лежала у лiкарнi, найкраща подруга вкрала мого чоловiка

Ми з Романом одружилися, коли я прийшла працювати у фірму, співвласником якої він був.

"Ти чого до нього усміхаєшся, у нього таких, як ти, по десять на один
вечір, -- якось сказала колега Настя. -– Невже не розумієш, хто він, а хто
-– ми?! Он придивися до системного адмінiстратора, він же очей з тебе не
зводить..."

Та коли через півроку Роман освідчився мені й запропонував стати його
дружиною, та ж колега щиро вітала мене і казала, що така розумниця, як я,
варта лише такого чоловіка, як наш керівник. Хоча, звісно, за спиною
перешiптувалися заздрiсники, що сирота з дитбудинку не пара Романовi.

Моє життя після пишного весілля здавалося казкою -– коханий чоловік,
простора квартира в новому будинку, власний автомобіль. Ніжний поцілунок
кожного ранку, яким будив мене коханий... Коли я завагiтнiла, Роман
вирішив, що буде краще, якщо я не працюватиму: "Ти повинна берегти себе від
роботи, хвилювань. Нашому малюковi потрібна здорова, щаслива і весела
мама".

...Того дня я йшла алеєю парку, вдихаючи на повні груди свіже, п'янке він
пахощів літа повітря і прислухаючись до того, що роблять мої малята. Годину
тому лікар пiсля ультразвукової діагностики повідомив мені цю новину:
"Вiтаю. У вас двійнята. Розвиваються гарно, дітки активні. Так що будете
мати, крім чоловіка, ще двох захисників".

Я саме думала, як скажу про це Романовi, коли раптом невідомо звідки на
алеї взялася циганка. "Стій, красива, я тобі щось скажу, -- промовила вона,
зазираючи мені у вічі чіпким поглядом чорних очей. -– Ти в житті багато
зазнала горя, але тепер дуже щаслива. Проте і жінка і чоловік, яких ти
любиш над усе, тебе зрадять, і тобі буде..." Я не дослухала, пiшла. А услiд
циганка крикнула: "На твоїх руках з'явиться кров!"

Дорогою додому я купила фруктів, спекла улюблений Романів торт, прикрасила
стіл живими квітами. І підписала листівку: "Любий татусю! Ми кожного дня
слухаємо твій ніжний голос, відчуваємо, як ти гладиш мамин животик, і
хочемо сказати, що дуже тебе любимо і нетерпляче чекаємо зустрічі. Цілуємо!
Твої синочки". Поклала її на ту половину ліжка, де спав мій Роман. Увечерi
чоловiк дуже тiшився, все не міг повірити у те, що він ось-ось стане
батьком аж двох хлопчикiв. "Моє щастя зросло утричі!" -- сказав менi.

...Важко сказати, коли саме почалися наші проблеми. Але підозрюю, що тоді,
коли я через загрозу викидня лежала в лікарні. Спершу Ромчик по кілька
разів на день приїздив до мене, привозив усілякі смаколики і квіти, згодом
я щораз частіше чула про те, що у нього то нарада, то зустріч із партнерами
у Варшаві, то термінова поїздка до Одеси, то до Iзраїлю -- захворiла його
мама, i треба було покласти її до тамтешньої клiнiки...

Я ображалася, надувала губи і знову чекала. "Настю, може, хоч ти приїдеш?
-– зателефонувала подрузі, тiй самiй дiвчинi, з якою колись працювала. --
Роман учора полетів до мами, а мені дуже сумно". "Ні, Яно, не приїду, бо
багато роботи, -- зазвичай відповіла вона.

Через три тижні я повернулася додому. "Подивись, як гарно я обставив дитячу
кiмнату", -- хвалився Ромчик. Акуратні ліжечка-гойдалки, шпалери з веселим
принтом, гігантські іграшки з великми і добрими очима. "До речі, це мені
Настя підказала", -- додав вiн. Я була щиро здивована. Чому вона? Вона тут
була?  "Ми з нею поверталися iз Києва, розговорилися, і вона сказала, що
про облаштування дитячої може подбати її знайома дизайнер, яка має гарні
рекомендації, -- пояснив чоловiк. -- Я думав, що тобі сподобається..."
Звісно, не сподобатися кімната моїх синочків мені не могла, однак у душі
з'явилося легке вловиме невдоволення тим, що все це робилося без мене. А ще
-– відчуття незрозумілої тривоги.

Наступні два місяці минули то в лікарні, то вдома. Однак якось я піймала
себе на думці, що в лікарні мені набагато краще. Там були лікарі, майбутні
матусi, такi ж, як і я. А ось вдома щораз частіше я була сама -– Ромчик
метався між Україною та Ізраїлем, де останні тижні доживала його мама. Тим
часом у нашій затишній оселі поралася абсолютно чужа жінка, в обов'язки
якої входило прибирання, прання, прасування і куховарення. "Ти б ще собі
гумову ляльку купив, -- пожартувала якось я. -– Щоб повний комплект був..."
"А ти думаєш, мені легко? -– Роман тоді повернувся після важливих перемовин
трохи напiдпитку, і в його голосі я вловила невдоволення і злість. -– Я
місяцями без тебе, бо тобі не можна. А я... я хочу любощів". Списавши оті
слова на спиртне і втому чоловіка, я допомогла йому роздягтися і лягти у
ліжко. За кілька хвилин чоловік захропів, а я почулася зле.

Ось i народилися нашi дiтки. Ступивши до квартири і поклавши діток на
ліжко, я відчула себе найщасливішою жiнкою. Проте щастя тривало до першого
генерального прибирання, яке я затіяла, трохи змiцнiвши після пологів.
Перестилаючи постіль у нашій спальні, я побачила золотий кулончик з
рубiном. Той самий, який замовила на день народження Насті у відомого
ювеліра. Ось що означали цi Ромковi поїздки i Настина зайнятiсть роботою...
I я заридала, завила, наче поранена вовчиця.

Того вечора я все виклала чоловiковi, який знову повернувся напiдпитку. "Я
–- живий чоловік, і ти повинна те, що сталося, зрозуміти, -- кричав він. -–
Так, я привозив її сюди декілька разів. Переспали і все. Тебе ж я люблю. І
діток наших люблю. А кулон викинь і забудь". Наливши собі коньяку, він
випив ще і пішов спати. Я ж залишилася на кухні. У моєму серці наростала
ненависть до чоловіка і подруги. Як вони могли? Як?

Від пережитого я потрапила до лікарні з нервовим зривом. Ні Роман ні Настя
мені навіть не зателефонували. Наче мене й на світі уже не було. Я ж
слухняно виконувала усі вказівки лікаря, бо хотіла до дітей.

"Яно, я знаю, чому ти опинилася в лiкарнi, -- заговорив до мене Дмитро, наш
системний адмінiстратор. -- Через Настю і Романа. Ми всi знали про них, бо
Настя вихвалялась, що забере його у тебе. А дiти твої їй не потрiбнi. Тепер
Роман у Настi живе, а твоїх синiв чужа жiнка доглядає... Яно, хочеш, ми
покараємо їх? Я можу перерізати гальмiвний пас... Знаєш, я тебе завжди
любив i досi люблю".  "Переріж", -- погодилася я.

Через три дні Роман і Настя розбилися на околиці міста. Роман не змiг
зупинити авто, воно злетiло з мосту. Коли їх знайшли, Настя лежала з
оголеними грудьми, а в чоловіка були розстебнутi штани...

Слiдство намагалося встановити, хто міг перерізати гальмiвний пас, чи були
в Романа вороги. Припускали, що зробили це бiзнесовi конкуренти. Але
доказiв жодних не знайшли.

Наступного дня, як загинув Роман, Дмитра знайшли мертвим у його спальнi.
Iнфаркт -- i це у 35 рокiв!

Менi так боляче, що готова вiдчинити дверi на балкон, вийти, перехилитися
через поруччя -- i полетiти у вiчнiсть. Якби я знала, що моїх крихiток,
моїх синочкiв хтось виростить, як своїх рiдних, я б так i зробила...

Яна, 34 роки, м. Київ
 

Читайте також:

Правда життя

Якби в 17 не народила дитину за грошi, мою сiм'ю спалили б живцем
Є люди, яким завжди усмiхається доля, та я, мабуть, народилася у ту мить, коли Бог спав i забув...
Пережите вже несила тримати в собi. Я кожного дня розмiрковую про те, що сталося. Думаю, треба було б вчинити iнакше...
Менi 28 рокiв, усе своє життя прожила у Тернополi. Лише два роки тому переїхала до Києва. Думала,...

Новини

11:01
Коли надворі холодно, шкiра на руках червонiє, а нiгтi стають крихкими, ламаються вiд будь-якого необережного руху. Урятувати їх допоможуть поради майстра з манiкюру Вiкторiї Кравчук.
10:01
Заяву зірка зробила на марші жінок проти нового Президента США у Вашингтоні, на який вийшло понад 500 тисяч небайдужих. Акцію підтримали мільйони жінок у понад 600 містах США та всього світу.
09:08
Легкий, але поживний сніданок смакує з тостами
20:35
Співачка виставила у мережу фотографії з відпустки.
19:55
Емма Бантон та обидві Мелані привітали подругу зі святом, сфотографувавшись у кумедних ковпаках
18:03
Маріон Котіяр виставила у мережу надто відверте фото свого обранця.
17:42
Співачка кардинально змінила зачіску.
16:03
Американка, яка минулого року знялася в кліпі російського співака, пройшлася містом голяка.
15:01
Він став 45-тим президентом США на хвилі звинувачень у сексуальних домаганнях і зневажанні жінок. Проте, за щось вони його любили...
14:47
Колишня президентська родина залишає Білий дім новим мешканцям.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.