Інтимне. Я спала з чоловiком старшої сестри

"У нашiй спальнi менi завжди стоїть перед очима той чоловiк з бородою, i я нiчого не можу вдiяти зi собою..."

П'ять рокiв тому моя старша сестричка Свiтлана знайшла своє
кохання. Вона запiзнювалася на пари i летiла вулицею, не
дивлячись на машини. Перебiгаючи дорогу в недозволеному мiсцi,
ледь не втрапила пiд колеса новенького "БМВ". А водiй, замiсть
того щоб вилаяти її, поїхав за красивою дiвчиною аж до
унiверситету. Перелякав її страшенно. А за кiлька днiв зустрiв
бiля вишу з букетами троянд...

Через пiвтора року Свiтлана i Дмитро одружились. Молодий чоловiк
став начальником у батьковiй фiрмi, сестричка вступила до
аспiрантури. Жили у "двокiмнатцi" на околицi мiста та й тiшилися.
Рiднi за них радiли.

У нас iз сестрою були чудовi стосунки. Майже не сварилися,
дiлилися усiм, могли годинами розмовляти. Однак на тему сексу в
нас було негласне табу. Нiяково, але й розповiдати нiчого. Нi, ми
не були пуританками, зустрiчалися з хлопцями. Та кожна собi
постановила не поспiшати з втратою цноти, дочекатися єдиного.
Пiсля весiлля, зашарiвшись, сестра розповiла, що її першим таки
став Дмитро. Вони чекали аж до першої шлюбної ночi. Я жартома
привiтала її з дотриманням принципiв.

Свою першу рiчницю Свiтлана i Дмитро святкували наодинцi, але
наступного дня запросили до себе веселу компанiю друзiв. Звiсно,
i я прийшла. Досидiли до пiзньої години. Усi розiйшлися по
домiвках, я ж лишилася на нiч. Так бувало й ранiше, я давно
облюбувала собi диванчик у їхнiй вiтальнi.

Вечiр вдався! Гарно поспiлкувалися, насмiялися, подивилися фото.
Вже пiсля опiвночi Дмитро, хитро всмiхаючись, дiстав з креденса
величезну пляшку: "Абсент! Колеги спрезентували". Свiтланка
швидко сп'янiла й, пообнiмавши нас обох i щасливо усмiхаючись,
миттю заснула. Ми з Дмитром перенесли її на лiжко у спальню,
турботливо накрили ковдрою. Але спати не хотiлось. Повернулися до
вiтальнi, доїдали салати, говорили...

Коли язик розв'язується пiд дiєю спиртного, часом вибовкуєш
найсокровеннiше. Те, про що не сказав би за iнших обставин. I
мене "понесло". Я пожалiлась, що вчора мене кинув хлопець. Ми
були разом три мiсяцi, я вiрила, що це те справжнє почуття.
Вiдчувала, що вiн дуже хотiв злитися зi мною в одне цiле, але
постiйно вiдтягувала момент, боялася. А того дня, коли вже
набралася вiдваги й дiйсно хотiла, щоб вiн став моїм першим
чоловiком, сталося таке... Прийшла сказати, що хочу вiддатися
йому. Вiн попросив слова першим.
Сказав, що йде вiд мене. Цинiчно пояснив, що не терпiтиме
вiдсутностi сексу i знайде собi купу розкутiших дiвок. Сидiла
перед ним, наче облита багнюкою. Дякувала Богу, що почула тi
слова до мого зiзнання. Але й боляче було неймовiрно. Як можна
було настiльки обманутися в людинi? Невже я берегла себе для
такого ось?

Коли я виговорилася i повернулася до Дмитра, вiн сидiв якийсь
похмурий. Сказав: "Я не думав, що колись розказуватиму
кому-небудь, особливо тобi... Але якщо вже зайшла така вiдверта
розмова, то чом би й нi?" Вiн вiдчинив кватирку й, закуривши,
важко сiв на диван поруч зi мною. "Розумiю тебе, адже й сам
почуваюся... покинутим, -- важко зiтхнув чоловiк сестри. -- Чи
зневаженим, я не надто в тих словесних тонкощах розбираюся. Це
стосується твоєї сестри. Вiд нашої першої зустрiчi я знав, що
вона -- моя. Я добивався її, я поважав її i до самого весiлля не
домагався, притому був вiрним, на iнших навiть не дивився.
Пiвтора року я, здоровий чоловiк, не мав жiнки. Менi не потрiбен
був нiхто, крiм Свiтлани, а вона берегла себе до весiлля. Але й
пiсля одруження твоя сестра мене не хоче.

Першої шлюбної ночi Свiтлана раптом вiдштовхнула мене й залилася
сльозами. Пробував заспокоїти -- вiдмахувалася, що просто
перехвилювалася. Але я ж серцем чую, з нею щось не так. Ми уже
рiк одруженi, а вона уникає мене. Коли вдасться вмовити її
зайнятися коханням, то почуваюся потiм таким винним... Але яке ж
то для мене щастя, i, природно, як нормальний чоловiк, я хочу
дарувати коханiй насолоду. А вона немов терпить мене. То
ненормально! Менi хочеться любощiв з жiнкою, яка так
само тебе жадає, як i ти її... Ти поки що не розумiєш, але колись
дiзнаєшся, як це прекрасно. I я не маю того з коханою
дружиною. Хоч би поговорила зi мною, але ж не буду тиснути?..
Цiкаво, то я один мучуся чи ми обоє?"

"Не погодишся -- втратиш сестру"

Я була ошелешена такою розпачливою сповiддю. Дивно, чому
Свiтланка така з ним холодна, вона ж кохає чоловiка! Шкода стало
Дмитра. А вiн дивився на мене з мовчазним питанням в очах...

Винне у тому спиртне чи спiвчуття до Дмитра, але я не
спам'яталася, як ми вже цiлувалися. I коли вiн почав розстiбати
мою блузку, я лиш раз притримала його руки. А далi вже не
опиралася. Я втратила цноту на диванi у квартирi сестри. З її
чоловiком, доки вона мирно спала у сусiднiй кiмнатi. Не було нi
романтики, нi свiчок. Що зi мною не так, чому так сталося?

Коли все скiнчилося, ми сiли поруч, приголомшенi. Дмитро не знав,
куди подiти очi: "Вибач, я не знаю, що на мене найшло. Боже,
нi... Я не хотiв ламати життя нам обом". А менi наче вiдняло всi
вiдчуття на той момент. Поглянула на нього й тихо сказала: "Ти
нiчого не зламав. Iди, будь ласка..." Коли за ним зачинилися дверi
спальнi, я тихо виплакалася в подушку. Не знала, як тепер
дивитися в очi сестрi.

...Я уникала Дмитра i Свiтлану десь упродовж мiсяця. Вiдмовлялась вiд
запрошень i весь вiльний час проводила у своїй орендованiй
квартирi. Навiть на навчання не хотiлося йти. Почувалася
винною i перед собою, i перед сiм'єю сестри, i перед майбутнiм
чоловiком, якого я не дочекалася. Було ще важче i вiд того, що нi
з ким подiлитися. Але потроху виходила з того стану. Пробувала
змиритися. Життя ж не закiнчувалося на тому.

Але одного дня пролунав дзвiнок у дверi. На порозi стояв Дмитро.
Зовнi наче спокiйний, але було щось недобре в його очах: якась
лихоманка, зловiсна рiшучiсть й одночасно розгубленiсть. Менi
стало лячно. Вiн сказав, що проблеми зi Свiтланою так i не вирiшилися,
а пiсля сексу зi мною в нього просто дах їде. Що вона й далi
вiдштовхує його, а вiн не залiзний. Що не хоче йти "налiво",
бо дуже її кохає. Тому знайшов вихiд, як зробити так, щоб було
спокiйно їм обом. У мене все похололо всерединi. Попросила не говорити
далi, але вiн, гарячково переминаючи пальцi, твердо й чiтко
продовжив. Сказав, що любощi зi мною дали йому те, чого
не вистачало в життi. Що вiн нiколи не лишить Свiтлану, але може
зробити її нещасною, i боїться сам себе. А я можу допомогти...

Менi дивно й огидно було слухати цi нiсенiтницi. Коли нарештi
замовк, вказала йому на дверi. Вiн встав, ступив кiлька крокiв до
виходу, але зупинився. Повернувся до мене й мовив: "Подумай, що
скаже твоя сестра, коли дiзнається про ту нашу нiч? Бо я можу i
не змовчати. Наш шлюб буде розбитий, а ти... Думаєш, вона пiсля
такого колись iз тобою заговорить?" Я не чекала вiд Дмитра
такої пiдступностi. Дiйшов до погроз, знайшов болючу точку.

Одне слово, вiн залишився у мене. Менi було гидко за нас обох, соромно.
Але що могла зробити? Не бачила виходу. Сестрi дiйсно не могла
розповiсти, батькам -- тим бiльше. Чужим людям? Написати заяву
про згвалтування в мiлiцiю i зганьбити родину? Врештi, нiякого ж
згвалтування не було.

Звучить дивно, але на той час я була у такому станi, що мало що
розумiла. Боялася. Терпiла його вiзити заради спокою, хоча б
iлюзорного. Заради того, щоб у Свiтлани була щаслива сiм'я --
вона ж бо тiшилася своїм коханим чоловiком. Заради того, щоб у
мене була сестра.

Дмитро приходив до мене десь раз на сiм-десять днiв. Приносив
фрукти, вино. Нiколи не був грубим. Визнаю, вiн був гарним
коханцем: нiжним, пристрасним. Як би важко менi не було морально,
однак тiло чомусь вiдкликалося на його доторки...

Я не раз замислювалась, чому сестра не приймає його, адже кохає.
Й одного разу я таки наважилася запитати Свiтлану про це.

Страшне зiзнання

Ми пили каву вдвох, сестра була у гарному настрої. Ненав'язливо,
однак вперто, я почала говорити про iнтимнi питання. Свiтланка
розповiдала, як у них все добре, але нiтилася дедалi бiльше. Я
дивилася на неї недовiрливо, аж доки вона не почала
викручуватися. 

Нiколи не бачила, щоб так фальшиво усмiхалися. Спитала прямо:
"Сестро, я ж бачу, щось iз тобою не так: не крийся вiд мене..." У
неї раптом потекли сльози з очей. "Лесю, невже по менi так видно?
-- плакала сестра. -- Усе погано, сестричко. Я брехала тобi.
Рiч у тому, що моїм першим став не Дмитро".

Виявляється, мою сестру згвалтували. Її перший фiзичний контакт
iз чоловiком став травмою на все життя.

"Пам'ятаєш, на першому курсi я поїхала з подругами на вiдпочинок у
Ялту? -- схлипувала Свiтлана. -- До мого номера вдерся нахабний
виродок, який "клеївся" до мене на пляжi i простежив, куди я
пiду. Вiн замкнув дверi на ключ, повалив на лiжко, затис рота... Я
збрехала Дмитровi, що цнотлива. Як можна пiсля всього цього
любити мене? А в нашiй спальнi менi завжди стоїть перед очима той
чоловiк з бородою, i я нiчого не можу вдiяти зi собою..."

...Наступного ж дня я сказала Дмитровi, що мiж нами все
скiнчено. Якщо хоче сказати Свiтланi про нас -- нехай. Але я з
ним бiльше не спатиму. На диво, вiн погодився без жодних питань.
I менi здається, ми обоє вiдчули полегшення. Сказав, що спробує
достукатися до Свiтланки, що не залишить її в будь-якому разi.
Вибачився й подякував. А я розплакалась.

Троє психологiчно надломлених людей, у кожного свої скелети в
шафi. Я -- єдина з трьох, хто знає цiлiсну картину. Але мовчу.
Ось уже понад три роки тримаю таємницю у собi. У мене є
хлопець, збираємось одружитись. I вiн не дiзнається, яка я
насправдi.

Вчора до мене в гостi забiгла сестра. У них iз Дмитром буде
синочок...

Олександра, 24 роки

Читайте також:

Правда життя

Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...
Анні Дів'я - лише 30 років, а вона вже отримала один із найпрестижніших постів в авіації. Своїм рекордом вона сподівається надихнути інших жінок досягати своїх найсміливіших мрій.
"У дитинстві я завжди хотіла бути пілотом", - каже Анні. Тепер вона - наймолодший пілот у світі,...

Новини

12:14
У нашому тексті ви також дізнаєтеся, чим ця інтелектуальна гра корисна для дітей для людей похилого віку
14:50
Кожен третій шлюб розпадається у перші чотири роки, а кожен шостий-сьомий - після двадцяти.
17:38
Перші обстріли тут почалися 19 червня, під час випускного, коли діти йшли зустрічати світанок.
15:00
Ми попросили відомих українців пригадати період дитинства, сповнений неабияких пригод, - канікули.
19:50
Про фінансові збереження та заощадження зірок українського шоу-бізу.
20:45
Скільки чехів живе тут? Чи спілкуються вони українською? Як бережуть традиції свого народу? Репортаж.
17:29
Габарити мамута вражають: його колінний суглоб більший за людську голову!
16:00
Досі не вщухають обговорення законопроекту про протидію лихослів'ю, або ж дематюкацію. А як часто вдаються до лайки знаменитості?
13:30
Цей досвід допоміг мені зрозуміти, чому продавці пропонують ягоди саме за такими цінами.
11:15
12 липня, на свято Петра й Павла, в нашій країні здавна вшановують пастухів.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.