Інтимне: кумир став моїм першим...

"Ти з презервативом любиш чи без?" -- запитав сухо i дiловито. Я мовчала. I навiть не встигла сказати, що незаймана.

Уже кiлька днiв Лiза зi мною не спiлкується. Ображається, плаче
пiд пiснi свого кумира. У кiмнатi донечки всi стiни завiшанi його
плакатами. Колись i я так само плакала вiд пiсень зiрки 90-х...

Теж жодного концерту старалася не пропустити, у рiзнi мiста за
ним їздила. Електричками, попутними машинами. Ставала ближче
до сцени, щоб вiн на мене хоча б поглянув. А одного разу навiть
забiгла до нього за кулiси попросити автограф. А вiн взяв мене за
руку i просто сказав: "Пiшли зi мною... "

Зараз моїй дочцi 12 рокiв. Коли я познайомилася зi своїм кумиром
(не  називатиму його справжнього iменi -- воно i сьогоднi доволi
гучне, нехай вiн буде Володимиром), менi було 16. I вже чотири з
них я мрiяла про зустрiч iз ним. Пригадую, як потрапила на його
виступ перший раз -- це було щось схоже на казку. Володимир уперше
був так близько. Не в екранi телевiзора, а тут, за якихось кiлька
метрiв вiд мене! Це не сон, не сон!

Чоловiк моєї мрiї! Високий блондин iз голубими очима. Господи, як
же йому личили цi окуляри! Я навiть собi такi купила, аби бути
подiбною до нього... Усi свої кишеньковi грошi витрачала не на
смаколики, а на касети, наклейки та календарi з його
зображенням. Пригадую, навiть одного разу купила листiвку з його
автографом. Носила її у своєму гаманцi i мрiяла про те, що
замiсть незнайомого адресата на iм'я Оленка вiн колись напише
моє iм'я.

Незабаром це сталося. Я рахувала всi концерти, на якi потрапляла.
Додому приходила заплакана i дуже щаслива. Кiлька днiв пiсля
концерту не могла прийти до тями. Не їла нiчого, уроки
прогулювала. Я заплющувала очi i знову бачила його -- високого,
мужнього i такого генiального! У стильнiй шкiрянцi, з
мiкрофоном у руках. Та я б погодилася померти наступного ранку за
одну нiч iз ним! Але я й не мрiяла тодi, що така нiч настане.

...Адмiнiстратор принiс у номер пляшку вина, сигарети i коробку
цукерок. Ми пили спиртне, вiн щось розповiдав менi про свої
пiснi, жартував. Зз кожним ковтком вина ставав якимось iншим, я
не могла зрозумiти яким. Аж раптом нахилився i став пристрасно
цiлувати мене.

Його руки опускалися нижче i нижче. Спочатку вiн зняв iз мене
футболку, а потiм став скидати свої штани. Я зрозумiла, що зараз
станеться це. "Ти з презервативом любиш чи без?" -- запитав сухо
i дiловито. Я мовчала. I навiть не встигла сказати, що незаймана.

Коли все закiнчилося, вийшов на балкон, закурив. Я не могла
збагнути, в чому рiч. Загорнувшись у ковдру, вибiгла до нього,
поцiлувала у спину i промовила: "Вибач, ти.. ви... у мене перший.
Ви... ти... тiльки скажiть, щось було не так?" Володимир мовчки
докурив сигарету, поглянув на мене: "Ти про що?" Я мовчала. "Тобi
додому час", -- промовив вiн. "Я сказала батькам, що ночую в
подруги, -- збрехала я. -- Можна менi переночувати тут? Будь
ласка..." Вiн якось зам'явся, а потiм байдуже кинув: "Та спи вже
тут, якi проблеми. До речi, як тебе звуть?" "Люба", -- я ледве
змогла вимовити своє iм'я. Мене трясло, i я не могла втамувати
тремтiння.

Коли я вийшла з душу, його вже не було. На годиннику третя ночi,
але я не хвилювалася про те, що скаже мама, а лише думала, куди
зник Володимир. Вийшла в коридор i в сусiднiй кiмнатi почула
якiсь голоси, смiх. Я зрозумiла, що вiн там iз якимись жiнками.
Постукала, менi вiдчинив якийсь хлопець. Володимира я побачила у
крiслi бiля вiкна. Якась жiнка сидiла в нього на колiнах, iнша
примостилася на поручнi крiсла i цiлувала його в шию. Володимир,
побачивши мене, помахом руки запросив до кiмнати. "Це моя 
Любов, -- засмiявся вiн. --  Гарне iм'я, еге ж? Заходь, чого стала на
порозi? Налий дiвчинi вина, Iгорчику!" Одна з жiнок усмiхнулась
i промовила: "Такої Любовi в тебе ще не було! На шмаркатих
потягнуло? Чого б це?"

Ми посидiли з його "сестричками" кiлька хвилин, i Володимир повiв
до свого номера. Точнiше, це я його, мабуть, повела, бо вiн ледве
тримався на ногах.
 
Вiн, не роздягаючись, впав на лiжко поверх ковдри i вiдразу ж
захропiв. А я ледь стримувала сльози. Як же так, ну як?! Я ж так
люблю цього чоловiка. Нiкого, крiм нього. I от тепер, коли мiж
нами вiдбулося таке... Як вiн може просто лежати i спати? Я ж iще
тут! А що буде завтра? Як я житиму без нього? Любить вiн мене чи
нi? Мабуть, ще нi, але ж полюбить, коли познайомиться зi мною
ближче. Вiн мусить розумiти, що я не просто якась там чергова
дiвка в його життi. Я люблю його, по-справжньому люблю.

Я притулилася до його спини. Вiн рiзко вiдштовхнув мене. Не знаю,
чи довго, але я дивилася на його спину i тихенько плакала. А
виплакавшись, заснула, коли надворi вже свiтало.

Вранцi я прокинулася сама. Швидко одягнулась i побiгла до
номера навпроти. Дверi не були зачиненi. Мiй Володимир лежав у
лiжку в обiймах iз тiєю самою бiлявкою, яку я бачила вчора. За
мить з ванної кiмнати вийшла iнша дiвчина. "Що, закiнчилася
любов? -- промовила з усмiшкою чорненька. -- Не хочу розбивати
твоє серце, але зiркове життя таке розпусне. Ти не перша його
Любов i не остання!" I вона гидко посмiхнулася при цих словах.

Я розплакалась i побiгла додому. Не чула, що кричала менi мама.
Я не слухала її, а лише плакала i зривала його плакати зi стiн. I
вiд цього менi ставало легше...

А через кiлька тижнiв, коли побачила його по телевiзору, -- мене
раптом знудило. Ось так, нi з того нi з сього. Мама, побачивши,
як я побiлiла, насторожилася. Зранку менi знову було зле. I
наступного ранку також. Мама зателефонувала до знайомого
гiнеколога. Знаєте, що таке аборт у 16  рокiв? Не дай вам Боже
цього знати...

"Хто вiн?" -- запитала мама, взявши мене за руку, коли ми в таксi
поверталися з лiкарнi додому. Ну хiба ж я могла сказати їй
правду? Обманула. Розповiла, що переспала з хлопцем з
паралельного класу. Iм'я назвати вiдмовилася. Мама не повiрила б,
якби я сказала правду.

Не повiрить i Лiза. I не зрозумiє, чому я проти її захоплення
молодим спiваком, чому не вiдпускаю на концерти в iнше 
мiсто -- iншi ж дiвчата їздять! Я боюся за доньку. Розумiю, що мiй 
випадок не такий уже й типовий, але раптом i вона пiде за кулiси просити
автограф...

Я i сьогоднi iнодi бачу на екранi свого першого чоловiка. Вiн
постарiв, але не полисiв, не розповнiв i загалом має чудовий вигляд.
Але я стараюся швидко перемикнути канал, щоб не дивитися на нього.
Боюся, що мене знову знудить...

Любов В., м. Київ.
 

Читайте також:

Правда життя

Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...
Анні Дів'я - лише 30 років, а вона вже отримала один із найпрестижніших постів в авіації. Своїм рекордом вона сподівається надихнути інших жінок досягати своїх найсміливіших мрій.
"У дитинстві я завжди хотіла бути пілотом", - каже Анні. Тепер вона - наймолодший пілот у світі,...

Новини

14:30
За одним столом сідають чоловіки, за іншим - жінки, між ними - ширма. Тут ніхто не звертається одне до одного на “ви”.
12:05
Розписати один із найголовніших символів Великодня дуже просто. Спробуйте разом з нами!
16:30
"Звичайно, я грішна людина, як і всі, але не йду сповідатись, бо не вважаю, що потрібно комусь про ці гріхи розповідати", – каже один зі співрозмовників.
16:27
Як спекти традиційну, сирну, гарбузову, модерну та апельсинову паски? Покрокова інструкція.
11:14
Психологічне насильство - найбільш поширений вид насильства. Як правило, воно передує фізичному чи сексуальному.
18:24
Головний герой популярної стрічки Лукас потрапляє на Херсонщину. І несподівано для самого себе починає власні пошуки давно загубленого щастя.
16:15
Чернь білоока занесена до Червоної книги. Популяція цих птахів зменшилась приблизно вдесятеро за останні 40 років.
11:36
Скульптор Анатолій Кущ - про народження знаменитого пам'ятника і те, як його попросили зробити подарунок для Путіна.
13:52
"Якщо врахувати дохід від яєць, з однієї птахи за рік можна мати 630 - 1080 гривень прибутку", - каже вона.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.