Інтимне. Iнодi корисно завести iнтрижку на сторонi, щоб ...помолодшати

Смикнув же мене чортик зареєструватися на цьому сайтi знайомств! I що я -- поважна панi, шукаю тут на свою голову? Але ж роки, хоча й додають нам солiдностi, не притуплюють бажань...

А я ще так собi нiчого!

Утiм, усе за порядком. Знудившись над глибокодумним виступом,
який писала до засiдання кафедри, я зазирнула в свою електронну
скриньку. "Олег надiслав вам повiдомлення", -- прочитала
заiнтриговано. Клiкнула "мишкою" на посилання i... опинилася на
сайтi знайомств.

Менi цей сайт як пяте колесо до воза, бо ж я  -- добропорядна
матiр сiмейства, майже бабуся. Принаймнi, усi так мене
сприймають, а я всiляко пiдтримую цю думку. "Алюсю, на тобi --
мiльйон очей! -- застерiгає мене моя приятелька Марiя. --
Заздрять тобi, пора негайно захист ставити!"

Марiйка -- ворожка й провидиця. Але передрiкає долю не на картах i
кавовiй гущi. Каже, що пiд час заробiтчанства у Грецiї на неї
зiйшов дар. Мовляв, уночi їй приснився святий Бенедикт, який
уславився тим, що вмiв передбачати майбутнє по Бiблiї. "Чого ти,
сестро, дарма терзаєшся, не можеш правильне рiшення обрати? --
запитав у Марiчки. -- Заглянь у Бiблiю на сторiнку таку-то, рядок
такий-то i дiзнаєшся правильну вiдповiдь". Вiдтодi Марiя й
користується тою порадою, а до неї на прийом вишиковуються у чергу
солiднi люди, "Навiть прокурори!" -- хвалиться вона.

Вибачте, щось я вiдволiклась... Так от, сайт, куди запросив мене
таємничий Олег, вабив великими можливостями цiкавого спiлкування
й нових життєвих перспектив: Я заповнила анкету, знайшла в
архiвi фото кiлькарiчної давностi у повний зрiст, на якому
виглядала куди стрункiшою, анiж є насправдi, а головне --
молодшою, бо на дрiбному знiмку не розгледiти нi "гусячих лапок"
навколо очей, нi iнших "мiток" часу.

За кiлька днiв на мою пошту почали надходити пропозицiї дружби
вiд чоловiкiв, якi прагнули познайомитися з "дiвчиною", старшою за
45 рокiв. Тепер уранцi, ледь вставши з лiжка, вiдразу вмикала
ноутбук, аби подивитись, чи є для мене щось новеньке "вiд Олега",
як з'ясувалось, адмiнiстратора сайту. Якщо нових претендентiв на
мою жiночу увагу  не знаходилося, почувалася розчарованою, як
шмаркачка, яку обiйшли увагою кавалери на шкiльнiй дискотецi.
Зате коли надходило по кiлька повiдомлень, добрий гумор не
залишав упродовж дня.

Це нагадувало  захопливу гру, було цiкаво роздивлятись обличчя
незнайомих чоловiкiв, намагатися вгадати за ними їхню долю та
мотиви якi привели їх на сайт. Щоправда, бiльшiсть претендентiв
жодних емоцiй у мене не викликали: пiснi фiзiї, напруженi
погляди, манiрнi псевдонiми: Бетман, Абдулькадар i навiть
Декамерон -- вони навiювали нудьгу самим своїм виглядом. А тому
безжалiсно вiдмовляла у продовженнi знайомства й очiкувала
наступних пропозицiй. I вони надходили, але все не те, не те...

Я роздивлялася свiтлини й думала, що мала б вiдчувати, якби була
самотньою жiнкою? Радiла б iлюзiї стати подругою життя
домовитого чоловiка, якщо вiн зважиться забрати мене до себе? Чи
навпаки, цi свiтлини -- вiдверте свiдчення того, що "ловити" менi
особливо нiчого.

За тиждень, коли число моїх залицяльникiв досягло кiлькох
десяткiв, я похвалилася чоловiковi своїм усе ще доволi високим
попитом на "ринку наречених". Робила це навмисне, бо ж мiй
благовiрний не оминав нагоди пiдкреслити мiй вiк. Мовляв, кому я,
крiм нього, вже потрiбна? А вiн дорiкнув. Мовляв, псую
репутацiю добропорядної панi. Змовчала, бо й сама дозрiла до
думки закрити свiй "профiль".

Вiн мене обiграв!

"Вiтання милiй панi!" -- з фотографiї усмiхався русявий приємний
чоловiк. Ямочка на пiдборiддi й чуттєва нижня губа пiдказували,
що вiн -- поцiновувач жiнок. А ще мене зацiкавив його
псевдонiм -- Знахар. "На чому Ви знаєтесь: на силi волхвiв,
любовних приворотах?" -- поцiкавилась у нього. "А що панi
найбiльше цiкавить? Задавайте питання!" -- вiдгукнувся вiн.

Кiлька днiв ми обмiнювалися короткими фразами. Тонкий гумор,
доброзичлива, майже невловима iронiя...  З того, що вiн розповiв
про себе, я вже не сумнiвалася, що Славко (а саме так звали
Знахаря) -- таки справдi людина глибоких знань. З ним було
цiкаво.

Незабаром Славко запропонував пiти з цього "дiрявого" сайту,
залишив свiй номер телефону, а профiль закрив. Оце так! Вiн мене
обiграв. Увесь день я думала, як вийти зi ситуацiї, аби
втримати Славка з найменшими втратами для жiночої гiдности.
Надiслала смс-повiдомлення: "Що чую -- забуваю. Що читаю --
запам'ятовую". А наприкiнцi -- свою електронну адресу. Чекала
листа, а вiн зателефонував. Зачувши мiй застуджений голос,
пожартував: "Швидка допомога прибула вчасно". 

За кiлька днiв Славко зателефонував знову. Я дiзналася, що вiн
одружений чоловiк, має двох майже дорослих доньок, а на сайтi
знайомств опинився цiлком випадково. З жiнок, якi запропонували
йому дружбу, жодна не сподобалась. Уже вирiшив пiти з сайту, аж
раптом натрапив на моє фото. I хоча воно  було невиразне, знання
пiдказали йому, що я належу до "жiнок його типу".

Славко попросив вислати свiй портретний знiмок. I я побiгла до
найдорожчого фотомайстра робити свiй портрет. А напередоднi
зробила модну стрижку. А ще купила собi елегантну кофтинку,
мереживну бiлизну. Не подумайте зайвого -- робила обновки не для
нього, а для себе.

"Яка ж ти все-таки вродлива жiнка!" -- вiдгукнувся Славко, коли я
надiслала електронкою свiй майстерно зроблений i "вiдфотошоплений"
портрет. Вiн не скупився на комплiменти й тонкi лестощi, хоча
запевняв у своїй щиростi. I за деякий час я таки повiрила у всi
слова, бо вже не уявляла життя без його листiв.

Позитивнi трансформацiї

Наше вiртуальне знайомство рано чи пiзно мало вихлюпнутись у
реальну зустрiч. "Роман треба прожити, перш анiж його розказати,"
-- любить повторювати Марiя. Аби постати перед Славком, на кiлька
рокiв молодшим вiд мене, я вирiшила вiдновити свою колись струнку
фiгуру. I ранок починався тепер iз давно забутих ранкових
пробiжок. Уперше в життi я не пошкоджувала грошей на повний курс
косметичних процедур у салонi. Чоловiк з цiкавiстю спостерiгав за
моїми зусиллями погарнiшати. А згодом, коли мiй розпаслий
живiт помiтно зменшився в об'ємi, чоловiк склав менi компанiю у
пробiжках. Схоже, йому сподобалися мої позитивнi трансформацiї!

...Доля звеле нас зi Славком випадково. Я приїхала до Тернополя
на свою наукову конференцiю, вiн -- на свою. Я добиралася
поїздом, Славко -- власною машиною. Який жах, я його не впiзнала!
Навiть погляду не спинила на худорлявому сивому чоловiковi з
букетом бiлих троянд. "Але ж... на фото ти зовсiм iнший!" --
вичавила iз себе. "Коли друзi задля жарту зареєстрували мене на
сайтi, розмiстили фотографiю десятирiчної давностi", -- пояснив
Знахар.

Усю дорогу до старовинної фортецi Байди-Вишневецького ми не
промовили жодного слова. Нам треба було звикнути одне до одного:
Це була Славкова iдея -- оглянути фортецю Байди. Вiн кохався в
iсторiї козацтва, особливо у тих сторiнках, що стосувалися
характерникiв. Чоловiковi телефоном я сказала, що пiсля
конференцiї нас повезуть на екскурсiю до Почаєва, отож затримаюсь
на вихiдний.

Славко взяв мене за руку, коли ми сходами пiднiмалися на високий
ганок фортецi. I бiльше -- жодних проявiв нiжностi, був стриманим
i гречним. Утiм, я не почувалася розчарованою. Правду кажучи,
не розраховувала на щось особливе. Пообiдати Славко запропонував
у модному тернопiльському ресторанi, де в них напередоднi був
фуршет. До ресторану ми так i не доїхали: на пiвдорозi зламалась
автiвка. Знахар зо двi години порпався у моторi своєї бувалої в
бувальцях "субару", а я нудьгувала в салонi. Перекусили
бутербродами, якi я напередоднi ввечерi про всяк випадок запасла з
нашого скромного фуршету. На ресторан часу вже не залишалося. Та
й бажання, по щиростi, теж.

На вокзал ми потрапили за хвилину до прибуття мого поїзду. Букет
троянд я залишила у Славковiй машинi, не уявляла, як мала
пояснити чоловiковi їхнє походження. Уже на перонi Славко
зважився поцiлувати мене i запропонував: "А може, не поїдеш?
Може, проведемо нiч разом у готелi? Нехай одна нiч, але наша!"
Вiд його поцiлунку в мене паморочилось у головi, але залишитися
на нiч, я не наважилась. Чоловiк завжди казав, що я не вмiю
брехати, а тому вiн читає правду по моїх очах. I я вiрю, що це
так.

До рiдного мiста повернулася глибокої ночi. Вийшла з вагону й зупинилася
приємно здивована: на перонi чекав чоловiк, хоча напередоднi домовлялися,
що я вiзьму таксi. "Чого всмiхаєшся?" -- запитав, коли ми машиною верталися
додому. "Просто рада тебе бачити", -- щиро вiдповiла йому.

I несподiвано пiймала себе на тому, що дивлюсь на нього очима
чужої жiнки, скажiмо -- iз сайту знайомств. Якщо вiн надумає туди
завiтати, без жiночої уваги не залишиться точно, гарний вiн у
мене, зi шляхетною сивиною, мужнiм профiлем. Щоправда, аби
згадати це, менi знадобилась екскурсiя до старовинної фортецi.

...Букет бiлих троянд, який сфотографувала мобiльним телефоном,
я поставила на заставку до ноутбука. А на Славковi листи i
дзвiнки не вiдповiдаю.

Людмила М.

Читайте також:

Правда життя

Відома співачка потішила шанувальників новою світлиною.
На знімку, який артистка опублікувала у соціальній мережі Instagram, вона позує у чорній велюровій...
Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...

Новини

14:38
Відомий співак потішив шанувальниць серією фотографій в образі будівельника.
14:15
Малюку американської акторки сьогодні виповнилося 4 місяці
13:53
Загалом люди в усьому світі з 2017 по 2018 роки стали багатшими на 4,6%.
12:25
Мер міста назвала угоду між Храмом та містом історичною.
11:49
Шанувальники Олександри Заріцької у захваті.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.