Бог тричi повертав мене з того свiту

Менi було 14 рокiв, коли я з другом обiкрав магазин i заробив свою першу судимiсть. У цьому ж вiцi я вперше спробував наркотики

Моє iм'я Юрiй Прокопенко. Менi 38 рокiв. Я iнвалiд першої групи, не можу
самостiйно пересуватися, лише на вiзку. А для того щоб iншi зрозумiли мою
мову, поруч має бути мiй друг-перекладач.

Мiй нинiшнiй стан -- через наркотики. Я колишнiй наркоман із
п'ятнадцятирiчним досвiдом опiумної залежностi. Про таких, як я, кажуть:
пропаща людина. I в цьому твердженнi немає перебiльшення. I все ж, попри
весь трагiзм моєї долi, я вважаю себе щасливою людиною. Насамперед тому, що
досi живий, а головне -- пiзнав Бога.

Я рiс без батька. Моя мама самотужки ставила нас на ноги зi
старшою сестрою i не могла придiляти нам досить часу. 
Мама йшла на роботу о сьомiй ранку й поверталась пiсля шостої
вечора. Цiлiсiнькими днями трикiмнатна квартира була в моєму
розпорядженнi. Тут постiйно товклися мої приятелi-наркомани i
малолiтнi шльондри, нашi подружки. У школi я з'являвся рiдко, i,
правду кажучи, вчителi радiли з моїй вiдсутностi. 

У своєму вiцi я важив близько 90 кiлограмiв i мiг не лише вiдлупцювати
когось зi старшокласникiв, а й "перевiрити печiнку" комусь iз
вчителiв-чоловiкiв.

Менi було 14 рокiв, коли я з другом обiкрав магазин i заробив свою першу
судимiсть. У цьому ж вiцi я вперше спробував наркотики. У 15 рокiв я мало
не помер вiд передозування -- лiкарi ледве вивели мене зi стану клiнiчної
смертi. Мама ридала з вiдчаю i взяла з мене слово, що я бiльше не буду
колотись. А за рiк -- знову передозування i знову реанiмацiя. Мама
пробувала за мене боротися, кiлька разiв влаштовувала мене на лiкування у
спецiалiзовану клiнiку, але за пару мiсяцiв я знову зривався. Коли менi
було 20 рокiв, я ледь не вбив людину, вдаривши її ножем у печiнку.
Трапилось це пiд час бiйки, i я був пiд кайфом...

У 24 роки я вперше потрапив на зону. Це був цiлком закономiрний етап моїх
життєвих "унiверситетiв": я нiде не працював, крав, розбишакував,
коловся... Про таких, як я, у народi кажуть, що за ними тюрма плаче. Але
тюрма не перевиховує, швидше, навпаки -- пiдштовхує до краю, бо навiть там
я не переставав колотися. На волю я вийшов через три роки. На той час моя
старша сестра уже вiдцуралася вiд наркотикiв, покаялась i прийшла до Бога.
Удвох iз мамою вони взялися за моє перевиховання. Марно... Навiть навпаки:
якщо ранiше я коловся тiльки опiумом, то нинi дiзнався рецепт iншої отрути,
яка готується на основi вiдомого препарату вiд застуди. Саме ця отрута й
стала каталiзатором, що лише пришвидшив розпад мого фiзичного тiла...

Це трапилось у колонiї -- буквально за два роки пiсля моєї першої вiдсидки
я знову "загримiв" туди за крадiжку. Якось я прокинувся й вiдчув, що менi
важко розмовляти й ходити. Менi дали другу групу iнвалiдностi, й з-пiд
Вiнницi вiдправили до iнвалiдної колонiї "СВК-45", неподалiк Кривого Рогу.

У цей важкий час у моє життя увiйшов Бог. Не те, щоб я ранiше зовсiм не
думав i не звертався до Нього по допомогу. Скажу навiть бiльше -- я її
отримував постiйно. Кожного разу вiн давав менi можливiсть одуматись, але
я, наче впертий вiслюк, гнув свою лiнiю, бо хотiв бути незалежним вiд Бога.
Я вважав, що це моє життя i я можу робити з ним, що завгодно. Я не жалiв
свою маму, котра з усiх сил намагалася витягнути мене з бiди, не спала
ночами, чекаючи, коли я повернуся додому. I вiрила менi щоразу, коли я
обiцював зав'язати з наркотиками. Я насмiхався над сестрою, коли та
намагалася менi розповiсти, як iз Божою помiччю вирвалася з наркотичної
залежностi.

Який Бог, про що вона говорить? Як i всi наркомани, я був егоїстом, ба
навiть бiльше -- егоцентристом, зосереджений лише на тому, як отримати
чергову дозу кайфу. Як правило, таких, як я, можна зупити тiльки обухом по
головi. I Господь чiтко дав менi це зрозумiти. Вiн i ранiше попереджав
мене. У 19 рокiв менi ледь не вiдрiзали ногу, бо я почав колотись у
пахвину, i в мене пiшло загнивання, нога зробилася товстiша за тулуб. Аби
врятувати менi ногу, знадобилося три операцiї. Уже тодi був шанс покинути
наркотики, зустрiти гарну дiвчину. Створити сiм'ю, але я з нього не
скористався...

Усього, що я накоїв у своєму життi, не виповiсти. Щодня я
здiйснював вчинки, яким немає прощення, крiм, як викупної жертви
Христа. Озираючись назад, я намагаюся зрозумiти, яким чином менi
вдалося вижити в тому чаду? Я маю шiсть судимостей i двi "ходки" в
зону. Тричi я помирав вiд передозування. Але мене знову i знову
повертали до життя. Очевидно, на це була вища воля. Вона також
була в тому, аби в моєму життi з'явилося двоє людей, якi
подарували менi Бiблiю i щодня розповiдали про Бога. 

Спочатку я за своєю звичкою нiгiлiста пробував сперечатися з ними й
iронiзувати, але чим бiльше я сперечався, тим менше аргументiв у мене
залишалось. Нарештi з "чисто спортивного iнтересу" я таки розгорнув Бiблiю
i став читати. Ось тут до мене дiйшов сенс Святого Письма i я безжальним
внутрiшнiм зором побачив себе збоку в усiй своїй "красi". Я усвiдомив, що
далi так жити не можна, водночас менi було дуже нелегко вiдучити себе вiд
дурману. У цей час я постiйно читав Бiблiю, i менi вiдкривались усе новi
iстини. Поступово я усвiдомив, що набагато приємнiше, коли сам даєш щось
людям вiд щирого серця, нiж очiкуєш вiд iнших.

Можливо, хтось подумає, що перемiни в моєму життi трапилися надто пiзно. Я
вже не мiг самостiйно ходити -- мене возили в iнвалiдному вiзочку.
Пам'ятаю, як однiєї лiтньої ночi менi не спалося через спеку. Раптом я
вiдчув величезне бажання пiдвестися з лiжка та пройтися. Це було не лише
бажання, а й упевненiсть, що я точно зможу це зробити. I я встав та пiшов!
Вийшов iз секцiї босий, у самiй бiлизнi, i став ходити коридором. Десь
близько години я гуляв бараком, молився й дякував Боговi за диво. Досi
пам'ятаю величезнi вiд здивування очi днювального, коли вiн побачив, як я
власними ногами ходжу коридором...

I хоча за кiлька днiв менi стало набагато гiрше, я радий, що Господь
показав менi, як я можу бути зцiлений. I це був не єдиний вияв Господньої
милостi у моєму життi. Я вже згадував, що Вiн тричi повертав мене з того
свiту, а ще зцiлив вiд епiлепсiї, котра розвинулася вiд великих доз
наркотикiв. I ось нарештi трапилось найголовнiше диво -- вiн зцiлив мою
душу! Попри те, що я iнвалiд першої групи, у мене порушена мова й
координацiя рухiв, я вдячний Господу за порятунок моєї душi. Менi поставили
дiагноз "хвороба Паркiнсона", але нинi я не вважаю своє життя пропащим. Я
пишу вiршi, захоплююсь фотографiєю, маю свiй сайт. А ще я написав книгу, де
зiбрав сповiдi таких же, як сам, людей, якi завдали собi та своїм рiдним
великої трагедiї через вживання наркотикiв.

...Я озираюся на своє минуле лише задля того, щоб звернутися до людей, якi
ще не знають Бога. Цiлком можливо, що ви -- пристойна людина, не вживаєте
нi наркотикiв, нi алкоголю. Але водночас у вашому життi не знаходиться
мiсця для гарних учинкiв. А отже, якщо ви живете тiльки для себе, то ви не
кращi за будь-якого наркомана. Адже ви обидва -- егоїсти. Я вважаю, що саме
егоїзм призводить до перевернутого сприйняття свiту, саме егоїзм штовхає
людей на пошуки насолоди й кайфу. Саме егоїзм вiдключає почуття
вiдповiдальностi та робить людину черствою i байдужою до страждань своїх
рiдних.

Я цей шлях уже пройшов i знаю, що за все на свiтi треба платити. Жодна
материнська сльоза не залишається без вiдплати...

 

Читайте також:

Правда життя

У такому віці не одразу розумієш, що під серцем носиш дитину...
Першою зрозуміла, що я вагітна, моя мама. Адже, коли нудить щоранку, то це точно не харчове...
У соцмережах та смс-повідомлень часто надсилають "помічні" молитви. Однак, аби допомогли -- їх слід розіслати ще 8-12 друзям. Якщо ж ігнорувати ці повідомлення, то, пишуть, буде біда.
-- У таких випадках ідеться не про побожність, а про магію, -- розповідає піддиякон Володимир...

Новини

22:40
У своєму останньому голлівудському фільмі вона демонструє таку ж феноменальну фігуру, з якою дебютувала у "Стриптизі" у 1996 році.
20:59
Якщо у дитини часті тонзиліти і ангіни, один із найефективніших способів загартовування порожнини рота і мигдаликів - регулярний контакт із холодом.
19:59
Покази знаменитих дизайнерів підтверджують: заплітати волосся у коси нині дуже актуальний тренд.
18:59
Американський вчений Том Гриффітс вивів формулу, що допоможе не затягувати з вибором свого супутника життя.
17:46
Коли з часом приховати пiд макiяжем вiковi змiни вже не вдається, представницi прекрасної половини нерiдко звертаються за допомогою до косметичних хiрургiв.
16:51
Сурогатна мама, яку знайшло подружжя, перебуває вже на третьому місяці вагітності.
15:35
Аби потiм не шкодувати, перед купiвлею хатньої тваринки слiд зважити усi "за" i "проти"...
13:00
Лікар радить, що робити, якщо дитина ніяк не хоче розмовляти.
12:00
Співачка, яка нещодавно втретє стала мамою, виставила у мережі новий знімок малюка.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.