Інтимне. Раз -- i Дiана у бiлiй сукнi з нiг до голови скупалася у калюжi.

Це тiльки в кiно смiшно, якщо хтось раптом послизається на банановiй шкiрцi й падає, або раптом опиняється без штанiв. 

Коли ж сама опиняєшся у такiй ситуацiї, волiєш згорiти з сорому,
провалитися крiзь землю, назавжди пам"ять втратити.... А якщо це
ще й трапляється на очах у дуже симпатичного представника
протилежної статi? Або, не приведи Господи, у того, за ким потай
зiтхаєш ночами?

У стилi Шрека 

Наталя вперше виїхала за кордон у складi студентської делегацiї
на конференцiю. Нюрнберг її зачарував! А вона зачарувала молодого
завiдувача кафедри тутешнього унiверситету. 

Курт був справжнiм арiйцем: свiтловолосий, мiцний, стрункий,
елегантний, окуляри в тонкiй оправi, бездоганнi манери... Пiсля
кiлькох днiв спiлкування запросив Наталю у найкращий ресторан
мiста. Хвилювалася вона страшенно: а раптом щось не так зробить?
I таки зробила...

Коли вони сiли за столик, офiцiант поставив перед ними тонкi
порцеляновi чашi з чудовим розписом. У чашах була нiжно-рожева
водичка з тонким трояндовим ароматом, на днi лежало два кружальця
лимона... Наталя, яка лише з книжок знала про застiльний етикет,
вирiшила -- це те, що називають таким гарним словом "аперитив" i
подають перед основною справою. Тож ухопила чашку в руки i зi
смаком вiдсьорбнула. 

Курт сторопiв, люди за сусiднiм столиком зареготали. Аж тодi
Наталя згадала мультик про Шрека  -- зелений людожер теж вирiшив
попити з чашi, яку подали для ополiскування пальцiв. Бiдолаха до
кiнця вечора не пiднiмала очей: це ж не тiльки сама зганьбилася,
але й батькiвщину представила дикою i вiдсталою країною, де 
не вiдають про етикет та ресторани. 

Курта, правда, її безпосереднiсть розчулила. I вiн голосно, щоб
усi чули, почав сваритися з офiцiантом: "Шановний, чому ви так
довго несете нам напої? Бiдолашна дiвчина уже вiд спраги гине!"

Наталя досi цим нiмецьким джентельменом зачарована. Вони вечорами
щебечуть про щось по "скайпу", а влiтку Курт має приїхати i
подивитися, якi порядки у наших ресторанах.

А що це на кактусi? 

Це iсторiя з розряду "зумисне не придумаєш". I трапилася вона зi
мною. Я тодi вчилася в 11 класi, готувалася до випускних iспитiв.
Тестiв тодi ще не запровадили, i я дуже хотiла скласти на
найвищий бал ненависну математику -- адже тодi отримувала медаль
i пiльги при вступi. У пiдготовцi менi погодився допомогти
однокласник, заучка, переможець кiлькох математичних олiмпiад.

Займалися ми у мене вдома: мама готувала нам канапки, тато
поважно тиснув Вiкторовi руку, а потiм повторював менi: "Хороший
хлопець, надiйний. Вiрю я йому!"

На травневi свята батьки поїхали до бабцi в село, бульбу
садити. Ну а я залишилася з пiдручниками. Вчилася, вчилася i
вирiшила, що заслуговую на винагороду. Вiдкрила банку оливок,
налила собi у бокал мартiнi. Пила на балконi, та там i забула.

А наступного дня прийшов до мене Вiктор. Пояснює алгебру, я
слухаю. Тато вiдчиняє дверi: "Вчитеся, дiтки? Допоможiть
менi банки з огiрками на балкон донести! От бабуся передала".

Виходимо всi разом на балкон. А там -- келих вiд мартiнi,
а на кактусi висить ...використаний презерватив. Напевне,
викинув хтось iз верхнього поверха, а його нам завiяло.
Але ж тато цього не знає! 

Аж труситься вiд гнiву, ще трохи -- задусить Вiктора власними
руками. Я в сльози: "Таточку, ми тут нi до чого! То не наш!"
Шансiв, що повiрить -- нуль. I тут Вiктор цiлком безстрашно йому
заявляє: "Можете мене вбити, але я люблю вашу доньку i
готовий з нею хоч зараз одружитися!" 

А тут мама заходить. Словом, цiлий вечiр ми слухали лекцiї
розгнiваних батькiв про вiдповiдальнiсть, безпечний секс i
жахливу мораль сучасної молодi. Я горiла вiд сорому, а Вiктор
бездоганно тримав оборону. Тодi вiн менi i сподобався.

Коли ж ми нарештi вирiшили "зробити це" -- в обох це був перший
раз -- довго жартували, що треба би презерватив знову на кактус
повiсити...

Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки...

У Дiану Сергiй був закоханий давно i безнадiйно. Їй подобалися
зовсiм iншi хлопцi, а на таких вона й уваги не звертала. I тут
страшенна злива дала йому шанс.

Було це у котрийсь День мiста чи День Незалежностi. Народ
натовпом повертався з безкоштовного концерту у центрi. А що перед
тим кiлька годин перiщив дощ, усюди були глибоченнi калюжi. Ну а
бiля трамвайного парку баюра сягала майже до пояса!

На бiду, i Сергiєвi, i Дiанi треба було перейти на iнший бiк. Вiн
побачив, що дiвчина нерiшуче мне подiл бiлої сукнi i
запропонував: "А давай я тебе на руках перенесу!" "Ну давай,
лицарю", -- зi смiхом погодилась вона. Ухопилася руками за шию, i
Сергiй понiс...

Хтось у натовпi навiть почав аплодувати, аж тут хлопець
...спiткнувся об бордюр, який годi було помiтити пiд товщею води.
Раз -- i Дiана у бiлiй сукнi з нiг до голови скупалася у калюжi.
Ми завмерли. Думали, вона його вб"є. Але Дiана смiялася: "Ти
такий милий! А вода зовсiм не холодна, тут же купатися можна!" Ну
вони й полiзли у баюру хляпатись, точнiсiнько як поросята. А милий
лицар отримав заохочувальний поцiлунок вiд своєї прекрасної дами.

Перше-лiпше, пiд ногами валялося  

Галi i нове пальто подобалося, i сама вона у тому пальтi.
Крутилася перед кожною вiтриною, поправляла, наче шлейф
королiвський. Ах! I на сходи автобуса вплила, наче королева. А
тут дверi як не зачиняться -- хрясь! Водiй як не смикне з мiсця!

Галя не встигла затриматись рукою за поручнi, наступила на подiл
свого розкiшного пальта i впала на пiдлогу. I не просто впала, а
покотилась майже порожнiм салоном. Маршрутка жене, пальто вузьке,
встати годi, ще й соромно як, i водночас смiшно. Галя нiяк
пiдвестися не могла. Як картоплина, перекочується туди-сюди,
плаче i речоге водночас. Упiймав її врештi якийсь хлопець.
Пiдняв, на ноги поставив, пальтечко обтрiпав, телефончик
записав...

А коли вони заяву у рацс подавали, матуся Назара запитала, як
молодята познайомились. I як почула iсторiю, вiд смiху мало зi
стiльця не впала: "От i збулося пророцтво панi Дусi, злої нашої
сусiдки. Вона менi завжди повторювала, що я сина не так виховую,
i що дочекаюся я тих днiв, коли вiн менi за наречену притягне
перше-лiпше, що пiд ногами валялося..."

Руку давай!

Лiза собi коханого у прямому сенсi слова "захапала". Пiшла
якось iз племiнником на базар за овочами, а малий прикрий такий,
постiйно вiдстає i губиться. Тож вона його мiцно за руку вхопила
-- i рядами, рядами. Зупиниться, купить щось -- i далi тягне. 

Аж тут помiчає, що хлопцi, якi поперед неї йдуть, аж реготом
заходяться, i за спину її дивляться. Озирається: що таке? А вона,
виявляється, не Юрка малого за руку тягне, а хлопця якогось
дорослого! I той iде, не опирається, тiльки вiд смiху дуситься. А
малий тут же, за плащ учепився.

Лiза розчервонiлася, кинулась пробачення просити, а хлопець так
серйозно їй зауважує: "Ну все, ви мене приручили, тепер маєте за
мене вiдповiдати!" I руку протягує: веди, мовляв, куди хочеш, я
за тобою -- хоч на край свiту. Лiзцi, правда, треба було лише до
перехрестя, Але вiд пропозицiї нового знайомого дотягти торбу з
базару вона не вiдмовилася.

Вашу перепустку, будь ласка! 

А от Зоряна нареченого упiймала ...на прокладку. Аспiрантка
поспiшала на роботу, на дверях унiверситету чоловiк її мрiї 
перевiряв перепустки. Раз на тиждень тут чергував представник 
деканату сусiднього факультету, i в тi днi дiвчина особливо
ретельно зачесувалася i малювалась.

Протягуючи йому посвiдчення, мило усмiхалася i намагалась
торкнутися його руки, але хлопець залишався незворушним аж до
залiзобетонностi. А що найбiльше Зоряну засмучувало, так це те,
що вiн її уже другий рiк тут у дверях бачив, але й далi не
впiзнавав, щоразу вимагаючи посвiдчення.

Одного ж разу у "його понедiлок" дiвчина проспала. Збиралася
поспiхом, кинула у сумку все як будь... Прибiгла до унiверу геть
захекана, а коли бiля дверей почула звичне: "Перепустку, будь
ласка", сягнула рукою у кишеньку сумки i простягнула бiленький
клаптик картону. Ой. Не картону... То була тоненька щоденна
прокладка, хлопець крутив її у руках, натовп реготав, Зоряна
стояла нi жива нi мертва...

"Ви знаєте, це посвiдчення недiйсне, тут фото якесь надто блiде,
-- пожартував представник деканату.  -- У життi ви набагато
привабливiшi! До речi, мiг я весь уже десь бачити? У вас таке
знайоме обличчя..."

Збирач кiсток 

Була у моєї подруги Надi улюблена сумочка. Темно-синя, обтягнута
якiсною шкiрою, от тiльки страшенно незручна -- цилiндрична за
формою i з маленькою ручкою зверху, чи то на валiзку схожа, чи на
скриньку. Вiдкривалася вона точнiсiнько як скриня -- розщiпаєш
замочок, тягнеш кришку за ручку, вона i пiдiймається.

Вмiщалося у сумку багато всього потрiбного, от тiльки чим бiльше
його було, тим менше надiї залишалося на замочок. Вiн мiг у
найбiльш невiдповiдний момент -- клац! -- вiдкритися, i тодi все,
що було всерединi, висипалося додолу.

Пiсля чергового такого випадку у Надi завжди хтось питав, чому
вона сумку не змiнить. А вона хитро усмiхалася: "Та я ж завдяки
нiй з хлопцями знайомлюсь!"

Перший випадок, правда, спочатку їй веселим не здався. 17-рiчна
Надя їхала зранку на пари, i старша сестра попросила передати
пакетик спiльнiй знайомiй. Що там всерединi, дiвчина не знала.
З"ясувала це вона разом з усiма пасажирами трамваю, посеред якого
замочок раптом розщiбнувся. До пiдручникiв, зошитiв та ручок з
кульочка вислизнула i "передача" -- DVD-диск з оголеною
цицькастою бабою на обкладинцi i назвою "Сладкая киска", а до
пари йому -- рожевий фалоiмiтатор, дбайливо замотаний у прозорий
кульочок.

А в трамваї, всi розумiють, навколо самi пiльговики -- бабусi,
дiдусi, матусi з дiтками... Надя схилилася збирати свої речi, а
руки трусяться, не слухаються... "Менi хотiлося все кинути i
зараз же втiкати, -- згадує вона. -- Чоловiки ще почали жартики
вiдпускати, i я вiд ганьбища на першiй же зупинцi кулею з салону
вилетiла, все там так i залишилось". 

Наступного дня дiвчину викликали у деканат. "Там вашi речi
принесли, якi ви в трамваї загубили", -- заявила секретарка, i
бiдолаха спаленiла. Це ж її "трофеї" тепер сам декан розглядає...
Ледь дiйшла до дверей. А там хлопець симпатичний стоїть, її
чекає. Вiддав Надi книжки, зошити, i... I все. 

Дiвчина глянула на нього з вдячнiстю, а вiн посмiхнувся,
нахилився до вуха i прошепотiв: "А решту я вам вiддам, якщо
погодитеся зi мною зустрiтись. Може, колись той фiльм разом
переглянемо?" До речi, скiльки його потiм Надя не переконувала,
вiн так i не повiрив, що весь той "компромат" -- не її.

Наступна iсторiя з Надиною сумочкою була менш соромiцька.
Студентка медиiнституту вирiшила на канiкулах пiдучити анатомiю i
позичила на кафедрi набiр кiсток. Коли вони розкотились по
трамваю, а з ними -- i п"ять ножiв, якi дiвчина того дня возила
точити у майстерню, люди дивилися на неї майже як на
манiяка-вбивцю: з пiдозрою i перестрогою.

Допомагатися кинувся лише симпатичний повнуватий хлопець. Вони аж
до кiнцевої зупинки лазили попiд крiслами, збираючи кiсточки. А
потiм хлопець застряг i Надя, ухопивши нiж, пожартувала, що може
втяти зайве. Хлопець виявився людиною з почуттям гумору i 
без комплексiв, вiджартувався. Тепер вони приятелюють, i хлопець
явно сподiваються, що цi стосунки колись переростуть у щось 
бiльше... 

Тетяна Мартинчук
 

Читайте також:

Правда життя

Відома співачка потішила шанувальників новою світлиною.
На знімку, який артистка опублікувала у соціальній мережі Instagram, вона позує у чорній велюровій...
Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...

Новини

16:22
Відома співачка зачарувала новим фото.
16:00
Відома письменниця заінтригувала шанувальників новою книгою.
14:42
Королев Ранія з'явилася в костюмі українського бренду Flow The Label.
13:08
Продюсер і шоумен Олексій Потапенко продовжує просувати Каменську в Америці.
12:00
У Кувейті майже тисячу книг внесли до списку забороненої літератури. Під забороною опинився, зокрема, роман Федора Достоєвського "Брати Карамазови"
09:15
Картина англійського художника Девіда Хокні “Портрет художника (Басейн з двома фігурами)” продана на торгах аукціонного дому Christie's в Нью-Йорку за 90,3 мільйона доларів
17:06
Прем'єра вистава за п'єсою незаконно засудженого в РФ українського режисера Олега Сенцова "Номери" відбудеться 7 грудня у Києві.
16:44
Дружиною зіркового футболіста стане жінка, яка народила йому дитину.
16:18
У 2018 році кількість переглядів сторінки, де вказано значення слова "токсичний", збільшилася на 45%, порівняно з 2017 роком.
15:00
Відома письменниця, яка нещодавно втретє вийшла заміж, розказала про нове кохання і знамените походження чоловіка.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.