Інтимне. У 12 я не зміг стримати пристрасті до 17-річної тітки

Я намагався підглядати за нею, коли вона перевдягалася у своїй кімнаті, або милася на подвір’ї в літньому душі.

Що старшим я стаю, то частіше пам’ять повертає мене до мого
дитинства. Особливо приємні спогади пов’язують мене з одним
приморським містом, де тоді жила наша рідня –- тітка Олена і
дядько Павло К. з донькою Ольгою.

Перед тим як перебратися на південь, вони мешкали в нашому місті.
Мою маму любили, опікувалися нею, як рідною донькою, тому що
самі були бездітні. І навіть коли в них, уже доволі зрілих,
з’явилася Оля, мою маму вони не переставали любити, і ми щоліта
їздили до К. на південь відпочивати.

Мама працювала вчителькою, мала довгу відпустку, але часто,
втомившись від одноманітності, вона поверталася до Львова, а мене
лишала у родичiв на цілі канiкули. Для підлітка їх старий
одноповерховий, але просторий дім з величезними абрикосовим
садом, річкою, що текла просто за парканом, був раєм. До того ж,
я був єдиним хлопчиком у сiм'ї і цілковито користав iз цього
привілею. Щоправда, тітку Олену і дядька Павла, які потурали
всім моїм забаганкам, уважав трохи "старорежимними". Але щиро
любив їх.

Та найбільше мене приваблювала моя тітка Оля, хоча "тіткою" я її
ніколи не тільки не називав, але й не вважав. Дівчина була старша
за мене на п’ять років, а я, який не мав ні брата, ні сестри,
линув до неї, як метелик на світло. 

Попри різницю у віці, ми перебували з Олею на одній "хвилі":
сміялися з одних жартів, розуміли одне одного з півслова, мали
спільні таємниці. Це не надто тішило тітку Олену і дядька Павла.
Коли за обідом ми влаштовували наші переморгування,
перешіптування і пересміювання, то жертвою "репресій" традиційно
була Оля, яку іноді навіть виганяли з-за столу. "Вирок" завше був
однаковим: дівчинка погано на мене впливає!

Тому мене "зі скрипом" відпускали з нею десь погуляти, піти у
кіно, на море чи в парк. Уже немолоді й доволі хворі люди вважали
за краще збиратися самим і складати мені компанію, приміром, на
перегляді "Фантомаса". Тож справжнiм щастям для нас iз
Олею були години, проведені за фортепіано.

Дівчина вчилася в музучилищі, а я ходив до музичної школи, тож у
нас було певна і спільна любов до музики. Щоправда, на відміну
від мене, Оля вчилася старанно і наполегливо, була майстерною
піаністкою, вона щодня не менше трьох годин проводила за
інструментом. А після обов’язкових занять (позакласне читання,
англійська) я приєднувався до неї.

Того літа до містечка приїхав чеський луна-парк. Атракціонів там
була маса, а квитки коштували недешево, як для нас. Після одного
візиту дорослі сказали нам -- "Досить!" Але ми з Олею знали:
щоб догодити її батькам (а надто дядькові Павлові) і випросити
для себе додаткове морозиво чи шоколадку, слід добре зіграти на
чотири руки щось класичне. Особливо дядько полюбляв бетховенівську
"Апасіонату" -- сонату для фортепiано № 23 фа мінор. Це дуже
складний твір, однак ми три тижні, щодня, затято репетирували, бо
мріяли знову повозитися на американській гірці. І саме тоді я
вперше відчув, наскільки приємно мені перебувати поруч з Олею,
відчувати її подих, тепло її тіла, запах її шовковистого
русявого волосся. Разом із звуками музики в мою душу вривалося
нове, раніше мені не знайоме почуття.

Було ще дещо, що мене, тоді дванадцятирічного, вабило як
заборонений плід, і в чому я не міг зізнатися нікому, навіть Олі.
Я намагався підглядати за нею, коли вона перевдягалася у своїй
кімнаті, або милася на подвір’ї в літньому душі. І бував
щасливим, побачивши її оголене струнке смагляве тіло. Скоріш за
все, Оля здогадувалася про мій "шпіонаж", але не виказувала
цього, більше того, не надто ховалася від мене. Інколи вранці,
потай від батьків, я забігав до кімнати, коли ще Оля лежала в
ліжку, і починав її лоскотати. Ми веселилися, дуріли й катулялися
по ліжку, і моє серце завмирало, коло з-під довгої ситцевої
сорочки виглядав фрагмент дівочого тіла...

Одного разу тітка застукала нас на вранішніх "катуляннях", провела
з донькою "виховну бесіду", і з того часу вранці Олині двері
завжди були зачинені на ключ. Для мене це була трагедія. Однак ми
ще затятіше репетирували, і після недільного виступу в колі сім'ї,
напередодні мого від'їзду, свій додатковий похід у луна-парк таки
вибороли.

Коли ми, щасливі, верталися з атракціонів, я наважився і запитав
Олю, чи змогла би вона мене покохати, якби не була мені тіткою.
"А ти хіба кохаєш мене, племінничок?" -- засміялася вона. Я
знітився. Мабуть, щоб змінити тему, а може, щоб підбадьорити
мене, вона запитала, чи хочу я оглянути її секретну колекцію.
Дівчина збирала старі фотографії, за зекономлені на морозиві
гроші купувала старі відбитки в комісійці та на блошиних ринках.

Тієї ночі ми з Олею не спали. Сиділи на її ліжку, роздивлялися її
фотоархів, потім теревенили про різне. Ми почувалися надзвичайно
близькими. Я признався, як мені важко жити безбатченком (свого
тата я ніколи не бачив, навіть його ім'я в нашій родині було
таємницею). А Оля раптом випалила: "А я думаю, що взагалі не
рідна для своїх батьків". Вона, виявляється, підслухала, як
одного разу, після скандалу через її погані оцінки, дядько Павло
кричав дружині: "Ми навіть не знаємо, хто її матір. Може, якась
дурнувата хвойда, п'яниця".

Ця версія викликала в моїй душі бурю емоцій, я кинувся Олі в
обійми, цілував їй обличчя і запевняв: "Навіть якщо так, ти для
мене все одно найрідніша!" А далi мiж нами сталося Це...

За цим заняттям нас побачили тітка Олена і дядько Павло. Він так
горлав, що, здавалося, вистрибне зі своєї смугастої піжами. Наших
пояснень ніхто не чув. У повітрі лунали грізні звинувачення,
причому винною в усьому визнавали лише сімнадцятирічну Олю, аж
ніяк не мене. Так завершився мій останній відпочинок у цій
родині.

Ні, мене не перестали запрошувати в гості, просто наступного року
я вже й сам не бажав туди їхати. Не тому, що соромився, аж ніяк.
На мене чекали веселі компанії ровесників у таборах відпочинку.
Потім був університет. Доля розвела нас iз Олею на довгі роки.

Вона успішно працювала за фахом, навіть диригувала симфонічним
оркестром, але в особистому житті не була щасливою. На її шляху
постійно траплялися якісь напівкримінальні чоловіки, які не
цуралися піднімати на неї руку.

Востаннє я приїхав до цього приморського міста, коли вже не стало
дядька Павла. Уперше був тут восени, коли зникає уся курортна
привабливість, і місцевий прохолодний дощ нічим не відрізняється
від осіннього дощу рідного міста. Я провів менше тижня у
спустілій хатині разом зі старенькою тіткою Оленою, і за весь цей
час лише раз бачив Олю. Тоді з подивом довiдався, що вона
справді була нам нерідною: тітка Олена і дядько Павло не могли
мати дітей і вдочерили маленьку дівчинку з дитбудинку.

Оля забігла ненадовго до рідної домівки, зі мною поводилася
відчужено і прохолодно. Я намагався розпізнати у цій гарній, але
суворій жінці подругу мого дитинства. I не знаходив жодної
спільної риси. Хоча й знав причину такої відчуженості –- в усьому
були винні гроші! Тітка Олена i далi ставилася до моєї
матері як до рідної доньки (можливо, краще, ніж до доньки
названої), і заповіла їй половину зі своїх грошових заощаджень.
Олина образа була надто великою, і її тінь поховала наші
стосунки.

Невдовзі старенька померла, а моя мама відмовилася від свого
спадку на користь Олi, двоюрідної сестри -- бо бачила, як це її
ранить. Але Оля, як i ранiше, підримувала зв’язок із нами
лише формально, обмінюючись листівками на великі свята. А після
смерті моєї матері і цей ланцюжок урвався.

Гру на піаніно я закинув ще в десятому класі. Але і досі, коли
мені сумно, вмикаю диск iз класичною музикою. І слухаю Бетховена.
Лише тепер я розумію, що та білява дівчина була моїм першим, і,
можливо, найсильнішим коханням. Підсвідомо я завжди шукав жінок,
подібних до неї. І хоч у моєму житті їх було чимало, жодну не
зрівняти з Олечкою. Ми існували з нею в одній тональності... 

Микола М., 60 років
 

Читайте також:

Правда життя

Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...
Анні Дів'я - лише 30 років, а вона вже отримала один із найпрестижніших постів в авіації. Своїм рекордом вона сподівається надихнути інших жінок досягати своїх найсміливіших мрій.
"У дитинстві я завжди хотіла бути пілотом", - каже Анні. Тепер вона - наймолодший пілот у світі,...

Новини

12:00
Телеведуча поділилася новим знімком у соціальній мережі і зауважила, що материнство не повинно заважати жінці бути собою.
11:00
Дмитро Черкасов опублікував нове фото своєї коханої, але знову без обличчя.
10:00
Відома за проектом "Зважені і щасливі" тренерка Аніта Луценко радить, як правило взятися до оздоровчих пробіжок.
09:31
Чудовий напій для спекотного літа!
21:59
Нарешті спека! Час їхати на море, озеро чи річку - або ж просто до басейну чи на гарну галявину. Яку сумку взяти з собою? У дизайнерів є безліч варіантів!
20:59
Відома співачка похвалилася ідеальною фігурою і поділилась вправами, які допомогли їй цього досягти.
19:59
Пiдхопити таку проблему можна, всього лиш скориставшись чужим гребiнцем чи надягнувши головний убiр iншої людини, котра має лупу.
18:59
Майлі Сайрус поділилася в соцмережі дуже провокаційною фотографією.
17:26
Попри закиди у надмірній вазі, Мерайя Кері не збирається відмовлятись від улюбленого стилю сценічного вбрання. Вона й надалі виступає у прозорих сукнях, розшитих блискітками.
16:05
Однак гігієна та краса при відсутності побутових зручностей мають певні особливості.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.