Своє щастя я обміняла на євроремонт

Наш лiтак робить посадку в аеропорту Ельдорадо. Позаду -- тривожний 17-годинний перелiт через океан.

Я вдихаю повiтря Боготи: сумiш вихлопних газiв, квiтучих магнолiй, акацiй та кави. Столиця Колумбiї вiдразу видалася менi знайомою -- чимось нагадала нашу Одесу. Тiльки на висотi 2600 метрiв над рiвнем моря.

"Потрiбнi люди з європейською зовнiшнiстю"

Наш приїзд сюди iз чоловiком попервах здавався абсолютною аферою. Знайомий
побачив у газетi оголошення: "Потрiбнi працiвники для роботи круп'є в
казино Колумбiї. Перевага надається подружнiм парам. Контракт на три роки,
компанiя оплачує квитки, бере на себе плату за вiзи, надає житло. Зарплата
600 доларiв. Досвiд роботи не обов'язковий. Освiта вища або неповна вища".

Мiй Йосип щойно потрапив пiд скорочення (через закриття цеху
iнженери-механiки стали непотрiбнi), а я, випускниця факультету романської
фiлологiї, пiдробляла перекладами в мiськiй агенцiї, iнодi проводила
екскурсiї. Грошей катастрофiчно бракувало. Рятувало, що жили у двокiмнатнiй
квартирi разом iз татом -- вiйськовим iнвалiдом, а вiн мав пiльги на оплату
комунальних послуг. Йосип одразу загорiвся: "Марусю, це наш шанс. Ти добре
знаєш iспанську, а я -- "ас" в азартних iграх. Заробимо, купимо окреме
житло, нарештi зможемо завести дитину -- ми ж повиннi колись на це
зважитися?"

Зi спiвбесiди з рекрутером ми дiзналися, що колумбiйська фiрма (за казино
стояли й бiзнесмени з колишнього СРСР) навмисно набирає персонал в Українi.
Їм потрiбнi люди з європейською зовнiшнiстю та освiченi (це престижно) i
водночас такi, що погодяться на невисоку (за європейськими мiрками)
зарплату, не будуть сильно качати права. Найголовнiше ж -- за три роки
контракту чужаки не встигають вступити у змову з мiсцевою клiєнтурою, аби
працювати на збиток казино (через це корiнних колумбiйцiв серед круп'є
немає). Середня мiсячна зарплата в столицi Колумбiї -- менш як 300 доларiв,
а 500 там отримує адвокат-початкiвець, тож круп'є -- професiя поважна.

Тато був шокований, бо ж у Колумбiї, мовляв, господарюють наркокартелi. Але
я поклялася йому, що будемо дуже обережнi й обов'язково повернемось через
три роки. Сестра дала слово, що дбатиме про батька. Коли б я тодi знала, що
навiть не зможу прилетiти на його похорон i що взагалi в Україну повернуся
сама...

У Боготi нас оселили в дешевому готелi "Зiпакiра", що на
центральнiй вулицi Хiменес. Невеличка затишна кiмнатка, величезне
двоспальне лiжко i крихiтна кухня з електроплиткою. У сусiднiх номерах
зупинилися ще п'ять пар наших майбутнiх колег -- iз Росiї та Латвiї. Уже
наступного дня почалось навчання: казино не лише оплачувало наше
проживання, а й давало добовi на їжу на перiод стажування. На роботу ходили
пiшки, 15 хвилин -- i ми на мiсцi.

Скiльки буде 4х35+9х17+25х8+12х6?

Для роботи на рулетцi дуже важливi оперативна пам'ять i вмiння швидко
рахувати подумки. Якщо ставка складна, ти мусиш пам'ятати п'ять -- десять
номерiв, що випали ранiше. Треба вмiти швидко порахувати, скiльки буде,
наприклад, 4х35+9х17+25х8+12х6". Звiсно ж, про жоднi калькулятори i
блокнотики з ручками не може йтися, "рахiвничка" мусить бути в головi.

Йосиповi, випускнику полiтеху, навчання давалось легко, я ж брала своєю
впертiстю -- зубрила нову науку пiсля роботи й у вихiднi. Невдовзi нас
видiлили в групi як кращих стажерiв i перевели на початковий щабель --
дилерiв (помiчники круп'є). Дилер збирає фiшки, спостерiгає за грою та
iнколи сам її веде. За всiма безперервно стежить iнспектор. Його завдання
-- не допустити прорахункiв та помилок у грi. Режим позмiнний, але 12 годин
роботи, причому на тиждень тричi випадає нiчна змiна, витримати нелегко.
Саме тому стаж круп'є дуже рiдко сягає понад п'ять рокiв.

Наша група на перших порах демонструвала дива витривалостi. Удень пiсля
нiчної змiни я ще й встигала по музеях бiгати -- вони в Боготi доступнi
всiм.

З колегами ми поза роботою майже не спiлкувалися. I в казино кожен був сам
за себе -- конкуренцiя. Коли випадав спiльний вихiдний, ми з чоловiком iшли
до кав'ярнi. Офiцiанти спершу вбачали в нас "грiнго" (американцiв тут тихо
ненавидять, на стiнах нацiонального унiверситету написано, що янки повиннi
забратися геть), при словi "Україна" багатозначно пiднiмали брови i з
розумiнням усмiхалися -- "О, Rusia?" Особливо полюбила нас одна з
офiцiанток, Марiя, миловидна стара дiва без трьох пальцiв на лiвiй руцi
(бiдачка потерпiла пiд час вибуху на автозупинцi, а такi iнциденти тут
стаються постiйно, бо (тато мав рацiю) у країнi триває безперервна вiйна з
наркоманiєю). Господар тримав її з милосердя.

Свiтлошкiрiй небагатiй дiвчинi з фiзичною вадою у Боготi знайти нареченого
майже нереально. Бiле населення -- у меншостi (переважають метиси), а ще
Колумбiя є країною, де культивують фiзичну красу жiнки i процвiтають
пластичнi хiрурги. Марiя завжди приносила нам "бонуснi" мигдалевi тiстечка
i червонiла, коли Йосип робив їй комплiменти. А всi тi iспанськi фразочки,
що мiсцевi чоловiки говорять кралям, вiн засвоїв напрочуд швидко.

Нiде в життi я не пила такої смачної кави -- велике горня коштує копiйки --
що у вуличнiй кав'ярнi, що в барi бiльш-менш пристойного ресторану. Для
колумбiйцiв кава -- як вода. I це була єдина розкiш, яку ми собi дозволяли:
економили на їжi, одязi, розвагах.

"Дякую за час, що ти зi мною"

Iз часом мрiя закрiпитися у Колумбiї, набути громадянства перетворилася для
мого чоловiка в iдею-фiкс. Я ж мрiяла лише про те, як вiдпрацюємо за
контрактом i поїдемо додому. Лише на третiй рiк пiд час Пасхи (казино в цей
час не працювало) ми дозволили собi полетiти (туди менш як годину польоту)
у морське мiсто Картахену. Там на мiсцевому ринку Йосип менi купив срiбний
кулон iз мiсцевим смарагдом -- крихiтним, як кавова зернинка, але
надзвичайно гарним. Сказав, таємно вiд мене збирав клiєнтськi чайовi. На
зворотному боцi кулона був напис -- "Дякую за час, що ти зi мною". Була
наша п'ята рiчниця шлюбу.

Увесь день ми прогулювались пляжем Карибського моря, їли касуела-де
-марiскос (тушкованi морепродукти) в ресторанчику пiд живу музику. Як
шаленi, кохалися в дешевому готелi. Чоловiк увесь час смiшив мене своєю
обiзнанiстю в iнтимнiй лексицi: "А знаєш, як iспанською буде це й це?"
"Звiдки ти знаєш?" -- жартiвливо сердилася я. "Дивлюся кабельне TБ, коли ти
по музеях бiгаєш!" -- парирував вiн.

А коли повернулися в Боготу, я дiзналася, що в Iвано-Франкiвську помер мiй
тато. Нашi мобiльнi чомусь були поза зоною, сестра ламаною iспанською
надиктувала повiдомлення портьє. Я не встигла б на похорон, навiть якщо б
вiдпустка була передбачена угодою. Точнiше, вона передбачалася, але нам
переконливо не рекомендували її брати. Я з болем думала про те, що, коли
танцювала сальсу в Картахенi, мiй татусь згорав вiд пневмонiї. Сестра
заспокоювала: "На грошi, що ти надсилала, ми купували батьковi найкращi
лiки, вiн лежав у VIP-палатi".

Через тиждень я отримала черговий удар, вiд якого можна було збожеволiти.
Йосип сказав, що йде вiд мене. До тої калiчки з кафе. Виявилось, вони
зустрiчаються майже пiвроку, її батько (власник авторемонтної майстернi)
дiзнався про це i пригрозив виставити доньку за дверi. Тодi мiй чоловiк
пiдготував урочисту промову, поклявся сеньйору Дiєго в щирому коханнi до
його п'ятої, найстаршої доньки й освiдчився. Мовляв, зi мною вiн не брав
шлюбу (це справдi так, бо Йосип завжди вважав себе атеїстом) i лише тепер
зустрiв жiнку, про котру мрiяв, у країнi, про яку мрiяв. Вiн навiть готовий
охреститися у католицькiй церквi.

Сказане справило неймовiрне враження на всю колумбiйську родину, Дiєго дав
"добро" з умовою, що Хосе (Йосипа вiдразу стали називати на iспанський
манiр) за першої ж можливостi оформить розлучення. Коли закiнчився
контракт, iз Боготи ми вилiтали вже як чужi люди, навiть у рiзних лiтаках.
Я покидала країну назавжди, а Йосип лише для того, аби оформити всi
потрiбнi документи в Українi.

Чи щаслива я?

...На зекономленi кошти змогла згодом вiдремонтувати свою тепер таку
простору "двiйцi", придбала новi меблi, пральку, вживаний "Фольксваген",
ну, i лишилося ще трохи грошей. Ми разом iз сестрою та її чоловiком
орендували ятку на мiсцевому ринку.

Не можу сказати, що iдеально склалася доля моїх напарниць iз казино. Двi
сiм'ї розпалися за схожих на мої обставин (в одному випадку, правда, жiнка
пiшла вiд чоловiка до росiйського iммiгранта-професора). Лише одна пара
лишилася, їм продовжили контракт, вони плекають план пропрацювати ще кiлька
рокiв i подати документи на громадянство. Iншого шляху дiстати його, як
неперервне проживання в Колумбiї понад 5 рокiв плюс офiцiйна робота чи
одруження з громадянином (громадянкою) країни, немає. I бiльшiсть вихiдцiв
iз колишнього СРСР -- їх тут, я дiзналася, понад 3000 -- саме таким чином у
країнi закрiпилися.

Недавно прилiтав мiй колишнiй. Уже набув колумбiйського громадянства. Разом
зi швагром Фернандо вiдкрив майстерню з ремонту автiвок. У них iз Марiєю
уже є близнята, сподiваються третьої дитини. Йосип каже, що дуже щасливий.

А чи щаслива я? Iнодi дiстаю iз шухлядки кулон зi смарагдом i дивлюся через
нього на сонячне свiтло. Тодi бачу тi митi на Карибському узбережжi, коли
почувалася наче в раю у казковiй країнi Ельдорадо... Тi роки за океаном
зробили мене морально мiцнiшою, досвiдченiшою. Я на власнi очi побачила
свiт, про який бiльшiсть моїх землячок дiзнається лише з телеканалу
подорожей.

Але я живу з враження, що за валютним курсом, по-шахрайськи низьким,
обмiняла своє родинне щастя на євроремонт й уживане авто... Нiкому нiколи
не розповiм про приниження, що терпiла вiд своїх заокеанських працедавцiв,
особливо тодi, коли мене покинув чоловiк. Про душевний бiль через своїх
ненароджених дiточок. Там, у Колумбiї, я найбiльше боялася завагiтнiти, а
тепер заздрiсно проводжаю поглядом сусiдських школярикiв -- поряд iз ними
мiг би поспiшати на уроки i мiй. Ельдорадо -- казковий край, примара, за
дотик до якої я вiддала частинку душi...

Записала Iрина КОНТОРСЬКИХ
 

Читайте також:

Правда життя

Філіп Габіє переконує: організувати життя так, щоб нам частіше щастило, цілком можливо.
"Існує випадкове везіння, каже автор книги "Похвала удачі", - однак  є й інший вид удачі, яку...
Вчені виявили єдиний спосіб запустити процес відновлення нервових клітин.
Нові нейрони здатні з'являтися протягом всього нашого життя - це підтверджують дослідження...

Новини

21:00
Зелений є кольором надії і символом миру. Тому компанія Pantone назвала один із його відтінків кольором 2017 року - він є чимось середнім між барвою зеленого яблука і хлорофілом, що забарвлює молоді листочки на деревах.
20:00
Ембер Херд підтвердила свої стосунки із творцем "Тесли" Ілоном Маском фотографією, яку вона опублікувала в Instagram.
19:00
Лівано-американська дизайнерка Реєм Акра у співпраці з ювелірним домом Tiffany & Co представила колекцію весільних суконь, розшитих коштовним камінням.
18:00
Час після Великодня - ідеальний для того, аби нарешті вилучити з меню "жорсткий наркотик" - цукор, який викликає хвороби та звикання, кажуть експерти з харчування Енн Дафор і Кароль Гарньє.
17:01
Дослідники з'ясували, що інтим під час першої зустрічі зміцнює стосунки.
16:02
Співачка похвалилася поповненням у своєму господарстві.
15:00
22-річна Джіджі Хадід отримала від свого бойфренда, 24-річного музиканта Зайна Маліка, дещо заборонене.
14:00
Ніч була жахлива? Однак це не значить, що таким має бути і весь наступний день. Аби не позіхати аж до вечора, слід діяти за планом французької лікарки-натуропатки Ніколь Тріп’є.   
13:00
Науковці довели, що вживання цього алкоголю шкодить красі.
12:01
Співачка зізналася, що у неї було дуже важке дитинство.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.