Мамо, ангели біля мене, але ви їх не можете бачити

Василько просив не слухати лiкарiв, бо буде так, як вiн передбачив

Вiн народився 1 лютого 1983 року. Розвивався нормально. Одна бiда
-- не мiг ходити. У пiвтора року я його завезла до лiкаря
Касьяна, а перед тим лiкар Сологуб йому вправив вивихи. Два роки
наполегливого лiкування, масажiв та купелей, i Василько почав
ходити. 

Спочатку за вiзочком, який йому змайстрував тато, а потiм з
паличкою сам, правда, накульгуючи.

Уперше я взяла Василька зi собою до церкви, коли йому було
2 роки i 4 мiсяцi. Там, почувши спiв священика, вiн сказав: "Коли
виросту, також буду отцем Василем!"

У 2 роки i 6 мiсяцiв ми з Васильком поїхали до Почаєва. Вiн
гарно молився своїми дитячими словами, просив здоров'ячка для
себе i для всiх рiдних. Через рiк ми знову вiдвiдали цi святi
мiсця. А потiм Василько захворiв.

1987 рiк. Сiчень. Якось зранку Василько покликав мене до себе:
"Мамо, ходiть сюди, я вам щось розкажу! Я нинi бачив дуже гарний
сон".

-- Який? Зайчики, квiточки? -- питаю.

-- Нi! Я бачив Матiнку Божу, вона була найкрасивiшою в свiтi,
одягнена в блакитну сукню, пiдперезана поясом i кликала мене до
себе.

Я перепитала, чи вона, бува, щось не казала. Василько подивився
вправо, а потiм влiво (вiн завжди так робив перед тим, як щось
сказати) i промовив: "Не пам"ятаю, що казала, тiльки рукою
кликала. Вона спускалася з неба, але на землю не встала. А потiм
кудись зникла, а коло мене залишились Ангелики, якi були з
нею". Я подивилася на нього: "Де ж тi Ангели, що я їх
не бачу?" А вiн вiдповiв: "Вони бiля мене, але ви їх не можете
бачити".

-- Я ще щось вам скажу. Мамо, я вже буду помирати.

-- Васильку, навiщо ти менi таке кажеш? -- i я розплакалась.

А вiн лише знизав плечима, знову подивився на два боки i сказав:
"Я не розумiю, чого ви плачете. Я ще не вмираю. Спочатку
я захворiю, ви мене полiкуєте, але не вилiкуєте. Тодi я почну
ходити, щоб ви всi натiшилися, а потiм знову захворiю i помру.
Так що не маєте чого плакати". 

-- Васильку, синочку, ти ж казав, що будеш отцем Василем, а нинi
кажеш, що будеш вмирати!

-- Мамо, я так думав i дуже, дуже цього хотiв, але Бозя хоче, щоб я
помер.

Не минуло й десять днiв, як Василько захворiв. По всьому тiлу
висипали прищi, сильна температура. Лiкарi сказали, що вiтрянка.
За два двi в нього почався сильний стоматит. Нам порадили термiново
здати аналiзи. Результати виявились приголомшливими: гемоглобiн
-- 60, ШОЕ -- 80. Завiдувачка дитячої консультацiї порадила
термiново їхати до Львова. Дорогою до мiста Василько сказав:
"Мамо, нам уже не треба туди їхати, бо немає нiде-нiде лiкаря,
щоб мене вилiкував". Згодом ми дiзналися, що у Василька --
бiлокрiв'я й залишилося йому жити мiсяць-два, не довше. Але
Василько просив не слухати лiкарiв, бо буде так, як вiн
передбачив. 

I так сталося.

У лiкарнi пролежали пiвтора мiсяця, а потiм Бог мене звiв з
Євгеном Iльковичем з Червонограда, який займався лiкуванням
травами. Вiн так пiдлiкував Василька, що аналiзи кровi були, як у
найздоровiшої дитини! Вiн "ожив", почав добре ходити, їздити на
велосипедi. Бували хвилини, коли менi здавалося, що лiкарi
помилилися дiагнозом.

А на Покрови Василько менi сказав, що знову захворiв. Йому стало
гiрше, вiн перестав ходити i вiдмовився вiд лiкiв.

Бог давав сили пережити отi важкi днi. А 7 лютого у недiлю пiсля
снiданку Василько сказав: "Мамо, я вже востаннє поїв, бiльше
нiколи я не їстиму, тiльки буду пити свячену водичку". 

Так i було. 

Болiли ручки чи нiжки -- змащувала свяченою водичкою, болiв
животик чи сердечко -- пив свячену водичку. Вона йому тамувала
бiль. Вiн хотiв, щоб йому читали молитви, спiвали пiсень, i не
давав менi плакати, а казав: "Смiйтеся, мамо". Усе повторював:
"Так гарно жити, менi хотiлося б жити, але Бозя хоче, щоб я помер.
Вiдчинiть вiкно, хай менi сонечко посвiтить, пташечки поспiвають,
бо там цього не буде". 

А як буде -- не казав.

10 лютого йому стало погано. В обiд вiн попросив води з-пiд
крана i горщичок. Набирав воду в рот, сполiскував зубки i
випльовував її, потiм мив обличчя i ручки. Усе повторив три рази.
Я хотiла подати йому рушника, але вiн сказав, що не потрiбно.
Обтрусив ручки i сказав: "Всьо". Усiх випровадив з дому, бо хотiв,
щоб з ним була лише я. А потiм зiбрався з останнiми силами i
сказав: "Сьогоднi вже нiхто, нiхто не будете спати".

Наостанок Василько попросив потерти йому спинку. Я правою рукою
розтирала його, а вiн дивився на мене. Стояла як кам'яна, лише
рука легко ковзала по його маленьких плечах. Вiн тричi видихнув i
став холодним. Я скрикнула: "Все!" I так менi стало добре, добре
з ним, нiби у якомусь раю. Я його сама помила, бо тiльки я знала,
яку вiн любив воду, носила на руках, тулила до себе, цiлувала. I
тiльки коли поклала Василька на катафалк, усвiдомила, що моя
дитина померла.

14 лютого в недiлю з численною процесiєю дiтей i дорослих
вiдпровадили мого синочка на цвинтар на вiчний спочинок. Василько
нiколи не лягав без молитви i не вставав без неї, молився своїми
словами за себе i за всiх. 

Я вiрю, що вiн на небi з Ангелами i чекає на мене  -- свою маму. 

Анастасiя
 

Читайте також:

Правда життя

Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...
Анні Дів'я - лише 30 років, а вона вже отримала один із найпрестижніших постів в авіації. Своїм рекордом вона сподівається надихнути інших жінок досягати своїх найсміливіших мрій.
"У дитинстві я завжди хотіла бути пілотом", - каже Анні. Тепер вона - наймолодший пілот у світі,...

Новини

14:30
За одним столом сідають чоловіки, за іншим - жінки, між ними - ширма. Тут ніхто не звертається одне до одного на “ви”.
12:05
Розписати один із найголовніших символів Великодня дуже просто. Спробуйте разом з нами!
16:30
"Звичайно, я грішна людина, як і всі, але не йду сповідатись, бо не вважаю, що потрібно комусь про ці гріхи розповідати", – каже один зі співрозмовників.
16:27
Як спекти традиційну, сирну, гарбузову, модерну та апельсинову паски? Покрокова інструкція.
11:14
Психологічне насильство - найбільш поширений вид насильства. Як правило, воно передує фізичному чи сексуальному.
18:24
Головний герой популярної стрічки Лукас потрапляє на Херсонщину. І несподівано для самого себе починає власні пошуки давно загубленого щастя.
16:15
Чернь білоока занесена до Червоної книги. Популяція цих птахів зменшилась приблизно вдесятеро за останні 40 років.
11:36
Скульптор Анатолій Кущ - про народження знаменитого пам'ятника і те, як його попросили зробити подарунок для Путіна.
13:52
"Якщо врахувати дохід від яєць, з однієї птахи за рік можна мати 630 - 1080 гривень прибутку", - каже вона.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.