Інтимне. Він заявив, що через целюліт я його вже не збуджую

Він скуштував мої вареники зі шкварками -- аж очі засяяли. Заявив: "Женюся!"

Про Сашка я чула дуже багато хорошого від його друзів ще до того, як ми
познайомилися. І коли він уперше зайшов у наш офіс -- одразу ж закохалася.

Не те, щоб він був писаний красень. Просте мужнє обличчя, відкритий погляд,
усмішка. Але, мабуть, "рекламна кампанія" зробила свою справу -- Сашко
здався мені втіленням усіх дівочих мрій! Хоча я тоді вже була не зовсім
дівчинкою -- як-не-як, 24 роки сповнилося. Але досі не зустріла своєї долі.

Подруги насміхалися: "Принца на білому коні чекаєш?" А хоч би й так! Я
гарна, струнка, освіта, робота, квартиру батьки залишили, коли вийшли на
пенсію і в село перебралися. Я іноді ходила на побачення, залицяльників не
бракувало. Але так хотілося, щоб серце "тьохнуло"! І от з"явився Сашко.

"Не можу прогавити свій шанс"

Наш роман розвивався дуже швидко. За тиждень він напросився зі мною у театр
-- чув, як я розчаровано зітхала у слухавку, коли подруга повідомила, що не
зможе зі мною піти. У залі тримав мене за руку, коли відпровадив додому --
поцілував. Через кілька днів він зайшов до моєї хати, я пригостила його
вечерею. Він скуштував мої вареники зі шкварками -- аж очі засяяли. Заявив:
"Женюся!" Я сміялася, наче з дотепного жарту. А через тиждень він уже
куштував мій борщ і планував, яку плитку покладе тут на кухні.

Минув місяць із того дня, коли ми вперше побачились. Вся наша контора
відзначала день народження шефового заступника. Раптом Сашко голосно
заявив, що має для всіх повідомлення. І почав розповідати, що врешті
зустрів ідеальну дівчину, красиву, розумну, чудову господиню -- тож не може
прогавити свій шанс. "Ми одружуємося!" -- підняв мою руку догори -- так, як
суддя на рингу підіймає руку боксера-переможця.

Його друзі дивилися на мене і раділи. Мабуть, задумали нас звести давно --
і от все вдалося. Я, правда, переживала шок. Адже офіційної пропозиції
одружитись ніби не було -- відразу це оголошення. Та Сашко запевнив, що
була. Отоді, зразу після вареників... Ну і хіба ж я проти? Звичайно, ні!
Я ж закохалася -- по вуха.

"Я забула про втому"

За три місяці ми вже розписалися, відгуляли весілля. Я літала, наче на
крилах. Мені хотілося бути для коханого найгарнішою, найтурботливішою. Я
прокидалася на світанку, аби напрасувати йому сорочку й приготувати
улюблену смажену картопельку з кров"янкою чи запіканку із шпондером.
Втікала з роботи швидше, аби на вечерю створити черговий кулінарний шедевр,
випробувати нові рецепти. На столі щоразу, як у гарному ресторані,
з"являлося все -- і перше, і друге, і салати, і десерти. 

Він хвалив мої страви -- а я сяяла. Забула про втому. Все навколо здавалося
таким гарним! Для мене похід на базар перетворився з нудної повинності на
цікаву пригоду. Я ходила між рядами блискучих болгарських перців, вдихала
аромат бурих, жовтих, червоних помідорів, зеленої петрушки і розмарину,
торкалася оксамитової шкірки персиків, гладенької -- нектаринів, милувалася
золотими рядами цибулі та кукурудзи, розмаїттям яблук. Гарно -- як у
мистецькій галереї! Екзотичні фрукти та спеції нашіптували про далекі краї,
капуста наче сама простягувала до мене листочки -- приготуй коханому
голубці! Коли я вирушала за продуктами, кохання перетворювало мене на поета
і живописця, на мандрівника, дослідника -- не тільки кулінара.

Мені дуже подобалося творити на кухні. Щоразу випробовувала щось нове,
змінювала, експериментувала. Кохання надихнуло -- і я знайшла свою улюблену
справу! Почувалася справді щасливою. І за цією ейфорією якось я не
помітила, коли все почало змінюватись.

"Жирна корова"

Сашко менше жартував, менше усміхався, менше хвалив мене. Усе частіше я
чула його бурчання. Він уже не дякував за кожен делікатес -- мовчки змітав
те, що подобалося, і хряпав дверцями холодильника, коли чогось йому
здавалося недостатньо. Коли до нас навідувалися мої батьки, міг піти 
до друзів і не вертатись навіть день-два. Почав влаштовувати мені
сцени ревнощів. А потім -- досікуватись до моєї фігури. Мовляв,
жирна корова.

Я глянула у дзеркало -- і ахнула. Справді. Коли заміж ішла, мала 45
кілограмів. Але завжди носила просторий одяг. І якось не відчула, що він
мені вже мало не по швах тріщить. Наступного дня зважилась на вуличних
вагах якоїсь бабусі. 64 кілограми! Менше ніж за рік! Як же так сталося? Та
все просто: готуєш їжу -- як тут не покуштувати? Тут щипнув, там куснув...
А потім за компанію із чоловіком повечеряти -- тоді як раніше ніколи на ніч
не їла...

Звичайно, мені було прикро, що Сашко мені докоряє зайвою вагою. Це ж я за
турботами про нього про свою фігуру забула. Однак у відчай не впала. 
Кілька місяців дієти -- і все стане, як було! Поверну свої 45 кілограмів
та кохання свого чоловіка.

Узялася з ентузіазмом за схуднення. Накупила паростків зерна, якихось
дієтичних пластівців, кефіру з гречкою. Сподівалася, коханий мене
підтримає. Та він на словах -- ніби за дієту. А на ділі -- зовсім навпаки.
Щоразу образи: "Ти чого зі мною за стіл не сідаєш? Гидуєш? А може,
трутки мені підсипала, що сама не їси?"

Я плакала через ці несправедливі докори. Так мені боліло, коли Сашко на
вулиці ішов на кілька кроків поперед мене -- наче соромився показати, що ми
разом. Ми вже не бували разом у кіно чи в театрі. А якось наш спільний друг
зателефонував і почав співчувати: мовляв, так шкода, що ти прихворіла і не
можеш прийти до нас на свято... Я була здоровісінька, однак промовчала.
Хай Сашко іде сам, якщо хоче.

Я намагалася схуднути, але з тими переживаннями ніяк не вдавалося. І що
далі, то гірше було. Сашко заявив, що через целюліт і жир я його вже навіть
не збуджую. Тож із мого життя зник, услід за коханням та насолодою від їжі,
ще й секс. А потім і чоловік пішов. Бо не хотів, щоб йому "жирна корова"
дітей народжувала.

"А я така іду на високих підборах"

Кілька місяців я проплакала. Заїдала біль солодким -- тортами, тістечками,
цукерками, морозивом. Схаменулася, аж коли на мені трісла спідниця.
Зважилася: ой-ой, 80 кілограмів! І тоді мене заполонила така злоба! Невже я
дозволю цьому паскуднику все життя мені зіпсувати? Та нізащо! От на зло
йому схудну, буду йти по вулиці на високих підборах, вся така красуня, він
мене побачить і лікті кусати буде, що покинув! Але я горда -- я його назад
не прийму, нехай хоч на колінах повзає!

Купила абонемент у фітнес-центр неподалік від мого дому. І щоранку перед
роботою почала ходити на тренування. Настільки зосередилася на своєму
схудненні, що нікого навколо не бачила. І зайва вага піддалася: від моєї
злості та наполегливості кілограми почали танути, нехай і помалу... А ще
сили й упевненості в собі додалося.

І от якось працюю я на тренажері, а за спиною -- бабах! Якась залізяка
впала. Обертаюся -- а то якийсь хлопець круг від штанги впустив на землю.
Худе, нещасне, ручки кволенькі -- зміряла я його поглядом. Мабуть,
підкачатися вирішив. Давно пора -- бо дивитись на нього боляче.
Відвернулася й забула.

А за кілька днів перехопила його погляд. Захоплений. І чого б то? Я все ще
"жирна корова"! Хоч і дуже сильна -- запросто підіймаю ту штангу, яка йому
не піддалася.

"Небо в роті"

Потім він знайшов привід зі мною заговорити. Увага мені лестила, тож почали
спілкуватися. Виявилося, що маємо чимало спільного у смаках та поглядах на
життя. І схоже почуття гумору. Та певний час далі балачок і жартів на
ранкових тренуваннях справа не йшла. Аж якось Мирко запропонував мені
підкинути до роботи на авто -- акуратному фургончику із зображенням яблук,
помідорів та капусти. 

Розповів, що має невеличку фірму, яка займається доставкою продуктів у
квартири, установи та в ресторани -- дрібним замовникам. "От саме яблука
везу у дитячий садок", -- відкрив дверцята. І я на повні груди вдихнула
солодкий аромат. Так захотілося спекти яблучний торт! Мій улюблений
-- "Небо в роті"! Давно не стояла біля плити...

Мирко насипав яблук мені в кульок, хоч я з увічливості й відмовлялася. А по
тому не могла не запросити його скуштувати торта. Він спробував шматочок --
і зімлів. А я дивилась, як він їсть, і думала, який він худенький. Батьки
живуть далеко, жінки не має, мабуть, ніколи не наїдається досита --
перехопить щось по-холостяцьки, яблучком закусить. Де ж тим м"язам узятися
-- для них білкова їжа потрібна!

Наступного дня я приготувала телятину з яблуками. Мирко їв і дякував. А
мені хотілося плакати. Це ж із Сашком усе так починалося... Спочатку
літаєш у небі на крилах, а потім -- каменем об землю...

"Наш спосіб любити"

Та цього разу я була обережніша. Я вже давно зрозуміла, чому в нас із
Сашком не склалося. Надто швидко ми зійшлися -- і надто сильно хотіли одне
в одному побачити свій ідеал. А тут друзі наспівали: "Кращого не знайдеш".
Ми дивилися одне на одного -- і не бачили реальної людини. Тільки "рекламну
картинку". А потім барви зблякли, картинка стерлась, проступила реальність.

І мої зайві кілограми були лише зачепкою, а не справжньою причиною
розставання. Як не буває причиною розлучення незакрита кришка унітазу чи
витискання пасти не з того краю тюбика. То все -- лише "спусковий гачок"
для роздратування. А причини -- вони глибше... Просто ми так і не підійшли
одне одному. Не зуміли стати одним цілим -- тією парою, що на світ дивиться
зі спільних позицій. Та й, по щирості, так і не пізнали по-справжньому одне
одного. Не зрозуміли, що для кого важливе, що цінне.

А з Мирком -- на диво -- усе складалося зовсім інакше. І я раділа, що із
коханням до мене повернувся і смак до всього гарного у світі. Сірий, злий
світ розквітнув барвами, заповнився ароматами. Я знову була щаслива. І ми
уже разом вибирали яскраві перці й томати, яблука і кавуни. Ліпили вареники
з сиром, вишнями, чорницями і пригощали друзів. То наш спільний спосіб
показати їм свою любов та турботу -- нагодувати чимось смачненьким. І хто
скаже, що то поганий спосіб?

Зараз я вагітна. І так, у мене є кільканадцять зайвих кілограмів. Але Мирко
дивиться на мене з захопленням і радісно бере мене на вулиці за руку. І
ніколи не докоряє, якщо я не маю сили зготувати йому вечерю. Стає до плити
і готує сам. Бо турбується.

У неділю я бачила на вулиці Сашка. Не мала ні високих підборів, ні стрункої
талії -- та, на диво, не виявила навіть у глибині душі жалю. Як я колись
мріяла, щоб він пошкодував, що втратив мене і мої вареники! А при зустрічі
лише усміхнулася. І подумки подякувала йому за те, що був у моєму житті. І
за те, що пішов. Інакше я б так і не зрозуміла, що таке справжнє кохання...

Галина, м.Львів

Читайте також:

Правда життя

Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...
Анні Дів'я - лише 30 років, а вона вже отримала один із найпрестижніших постів в авіації. Своїм рекордом вона сподівається надихнути інших жінок досягати своїх найсміливіших мрій.
"У дитинстві я завжди хотіла бути пілотом", - каже Анні. Тепер вона - наймолодший пілот у світі,...

Новини

12:00
Телеведуча поділилася новим знімком у соціальній мережі і зауважила, що материнство не повинно заважати жінці бути собою.
11:00
Дмитро Черкасов опублікував нове фото своєї коханої, але знову без обличчя.
10:00
Відома за проектом "Зважені і щасливі" тренерка Аніта Луценко радить, як правило взятися до оздоровчих пробіжок.
09:31
Чудовий напій для спекотного літа!
21:59
Нарешті спека! Час їхати на море, озеро чи річку - або ж просто до басейну чи на гарну галявину. Яку сумку взяти з собою? У дизайнерів є безліч варіантів!
20:59
Відома співачка похвалилася ідеальною фігурою і поділилась вправами, які допомогли їй цього досягти.
19:59
Пiдхопити таку проблему можна, всього лиш скориставшись чужим гребiнцем чи надягнувши головний убiр iншої людини, котра має лупу.
18:59
Майлі Сайрус поділилася в соцмережі дуже провокаційною фотографією.
17:26
Попри закиди у надмірній вазі, Мерайя Кері не збирається відмовлятись від улюбленого стилю сценічного вбрання. Вона й надалі виступає у прозорих сукнях, розшитих блискітками.
16:05
Однак гігієна та краса при відсутності побутових зручностей мають певні особливості.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.