Інтимне: Татко гвалтував мене три роки

"Татку, прошу тебе, не треба, -- менi тодi було дванадцять рокiв i про статевi стосунки я чула вiд подруг, тож зрозумiла, чого вiн хоче. -- Не чiпай мене!

Навiть сьогоднi, коли минуло кiлька рокiв вiдтодi, коли усе це сталося, я
починаю тремтiти, згадуючи усе, що довелося пережити. Мабуть, саме тому
поки що так i не склалося моє життя. I хто знає, чи складеться воно
взагалi...

Мої батьки одружилися ще студентами. Пригадую, мама колись розповiдала, що
вони просто пiшли до загсу i розписалися. А в гуртожитку влаштували
святкову вечерю. Не було нi пишного бiлого плаття, про яке так мрiє кожна
наречена, нi машини.

"Та взагалi не було, можна сказати, нiчого, -- пригадувала мама. -- Мої
батьки нiчим не могли допомогти, адже було ще восьмеро молодших дiтей. А
татковi були перейнятi лише собою та своїми бажаннями. Коли тобi було
всього два рочки, вони загинули в аварiї. Тому ми завжди покладалися тiльки
на себе. Твiй татко вечорами пiсля навчання багато працював, а коли ми були
на п'ятому курсi, разом з другом, який на той час уже був аспiрантом,
розпочали свою справу. Спершу вдвох розвозили по дитсадках молоко, згодом
вiдкрили на ринку свiй магазинчик. Тодi ще один. Згодом у них було кiлька
своїх магазинiв, i дядько Славко казав, що треба вiдкривати новi. А татко
переконував його, що замiсть магазинiв потрiбно вiдкрити автомайстерню. Вiн
її i вiдкрив..."

Я пригадую той час. Саме тодi зник дядько Славко, таткiв напарник.
Говорили, що вiн вийшов з дому i не повернувся. "Ну ось -- тепер я власник
майстернi, -- сказав татко, радiсно усмiхаючись. I мама теж щасливо
закивала головою. -- При цьому, Вiко, зауваж -- єдиний власник!"

Зазвичай татко цiлими днями пропадав на роботi. Вiн iшов, коли я ще спала,
i повертався, коли вже спала. Мама нiде не працювала. Вона, як сама казала,
займалася домом i дитиною, тобто мною. А ще мама часто хворiла. Тодi вона
лежала в лiжку i вимагала принести їй то одне, то iнше. "Мирославо, я хочу
чаю, -- казала вона тоном вередливої дитини. -- Вiдклади свою книжку i
запар менi. I додай трохи мелiси, бо я чомусь така збуджена!"

Нi татко, нi мама нiколи не цiкавилися моїм життям, моїми переживаннями,
думками та бажаннями. "Я стiльки грошей витрачаю на твою гiмназiю, ти
просто повинна вчитися на вiдмiнно, -- часто казав татко. -- I взагалi,
виростала б швидше -- було б бiльше пуття!" Мама ж лише командувала,
вимагала, iнколи кричала на мене. "Татко тобi купив таку дорогу книжку, а
ти досi її не прочитала, -- сварила. -- Ти не шануєш нас!"

Я ж вiдмовчувалася -- мама не любила заперечень. Їй, мабуть, i на думку не
спадало, як сильно менi хотiлося пригорнутися до неї, почути лагiдне слово,
вiдчути, що вона мене любить. Однак усе це батьки, видно, вважали зайвим. А
можливо, у них не було часу на такi, як казав якось татко, дурницi. "Ми
тебе годуємо-одягаємо-навчаємо, чого ще тобi треба? -- вiдповiв якось вiн,
коли я переповiла йому слова тьотi Катi, сусiдки -- вона завжди казала, що
менi не вистачає тепла i ласки. -- Грошi й усе те, що за них можна купити,
-- основне, а все iнше -- дурницi".

...А згодом мама потрапила до лiкарнi -- їй зробили операцiю, як сказав
комусь телефоном татко, "по-жiночому". Коли її привезли додому, то вона
була дуже блiдою i ледве ходила. Мама постiйно лежала в лiжку i нарiкала на
свою долю. "Зателефонуй татковi й спитай, де вiн i коли буде? -- наказала
одного вечора. Вона була якоюсь знервованою, i її голос переходив на крик.
-- Чуєш: тiльки не кажи, що то я сказала подзвонити!"

Татко, як можна було зрозумiти з голосу, був п'яний. Також чулися жiночi
голоси, смiх, музика. "Тiльки не це, -- простогнала мама. -- Тiльки не
це..."

Татко повернувся додому дуже пiзно. Я вже спала i прокинулася вiд того, що
вони з мамою сварилися. Мама кричала, що їй пiсля операцiї ще не можна,
татко белькотав, що йому хочеться. 

Потiм я почула своє iм'я, тодi ще раз, опiсля рвучко вiдчинилися дверi, i в
мою кiмнату ступив п'яний татко. "Мiрочко, прокидайся, -- ледве тримаючись
на ногах, промовив вiн збудженим голосом i якось криво усмiхнувся. Вiн був
без сорочки, а штани були розстiбнутi. -- Зараз ми..." I вiн, на ходу
знiмаючи штани, пiшов до мене. Вiн нього страшенно вiдгонило спиртним, а
статевий орган, який вiн вийняв з трусiв, на очах збiльшувався i ставав
криваво-червоним. Закричавши, я, прикриваючись ковдрою, втиснулася у стiну.
А вiн наближався щораз ближче...

"Попести його, -- той виродок, який є моїм татком, узяв свого прутня до рук
i почав тицяти ним менi в обличчя. -- Вiн так хоче ласки. Вiзьми його в
ротик". "Татку, прошу тебе, не треба, -- менi тодi було дванадцять рокiв i
про статевi стосунки я чула вiд подруг, тож зрозумiла, чого вiн хоче. -- Не
чiпай мене! Мамо-о-о!"

Коли я почала вiдштовхувати його, цей нелюд повалив мене на лiжко. Я
пручалася, кликала на допомогу маму, однак вона не прийшла, хоча, я
впевнена, чула мої крики i те, що дiється у моїй кiмнатi. "Та замовкни вже,
-- гвалтiвник в особi рiдного батька однiєю рукою затулив менi рота, а
другою вiдвiв ногу i з силою увiрвався в мене. Вiд болю я запручалася ще
сильнiше, за що дiстала ляпаса. -- М-мовчи-и!"

За двi-три хвилини, якi здалися менi вiчнiстю, вiн, здригнувшись i
застогнавши, сповз із мене i лiг поруч. Полежав трiшки i, пiдвiвшись, пiшов
геть із кiмнати. Я ж, наче нежива, якийсь час лежала, а тодi, стогнучи вiд
болю, пiдвелася i пiшла до вiкна, де стояло велике м'яке крiсло. Там,
згорнувшись калачиком, провела нiч. Ридала, тремтiла вiд згадки, вiдчуваючи
його руки, поривчасте дихання, поросле волоссям тiло. Було так боляче й
огидно, що й самiй не хотiлося торкатися себе.

Думка про те, що це рiдний батько повiвся так зi мною, розпеченим цвяхом
пекла голову. А мама? Та я була впевнена, що вона все чула, просто... не
хотiла прийти i захистити мене. Коли почало свiтати, я, геть знесилена,
задрiмала. У цю ж мить наче знову вiдчула, як його член, розриваючи мене,
вривається в моє тiло, i з криком прокинулася. Заскиглила, наче щеня i
раптом за стiною почула розмову батькiв.

Потiм грюкнули вхiднi дверi, а до моєї кiмнати увiйшла мама. На мить менi
здалося, що ось-ось вона пiдiйде до мене, обiйме i скаже щось таке... Мама
i справдi сказала. Тiльки геть не те, що я хотiла почути. "Перестань
ревiти! -- її голос був чужий i холодний. -- Ранiше чи пiзнiше ти все одно
почала б з кимось спати! I хто знає, чи не заразилася б якимось хворобами,
а так... Наш татко дуже успiшний i нi в якому разi, чуєш, нi в якому разi
не можна, щоб у нього з'явилась якась iнша жiнка. А я, ти сама знаєш, щойно
пiсля операцiї. Менi ще не можна. Ну, перестань ревiти i швиденько збирайся
на уроки".

...У школi менi було погано, голоси вчителiв я чула наче крiзь подушку.
Сльози раз у раз з'являлися в моїх очах i єдине, чого хотiлося, -- померти.
Або ж зникнути зi школи, з дому, з цього мiста кудись далеко-далеко, щоб
нiхто i нiколи мене не знайшов. "Миросю, ми сьогоднi йдемо на гурток? --
спитала подруга Марiчка. -- У тебе все гаразд? Ой, та ти плачеш... Тебе
хтось образив, Мiрочко?"

Вiдтодi той, хто був моїм татком, почав двiчi, а то й тричi на тиждень
приходити до мене ввечерi, уночi, а iнколи й удосвiта. Робив усе, що тiльки
хотiв i що малювала його бурхлива уява. I йому було зовсiм байдуже до того,
що я вiдчуваю, до того, що вiн калiчить не лише тiло, але й мою душу. "Будь
розумницею, i я куплю тобi комп'ютер, -- сказав якось вiн, пiдтягуючи
штани. -- I боронь Боже, щоб ти десь комусь хоча б пiвслова писнула!"

Байдуже до мене було i матерi -- її все вдовольняло. Адже тепер її чоловiк
не затримувався довго невiдь з ким, їй не було за що переживати. А я...
Мабуть, у її очах я не вартувала того, щоб переживати за мене.

Я стала замкнутою, дуже часто плакала. Не бачила виходу з цього всього, i
вiд думки про те, що вiн приходитиме знову i знову, вiд усвiдомлення
безвиходi менi ставало чимраз гiрше. Постiйний страх... Постiйний як
фiзичний, так i душевний бiль... Так тривало три роки.

Можливо, тривало б i надалi, якби одного дня до класу не зайшов дiдусь
Марiчки. Григорiй Павлович усе життя прослужив в органах внутрiшнiх справ i
знав, що у дитини з таким зляканим поглядом, як у мене, явно щось не так...
Тодi до мене пiдiйшла Олена Семенiвна, молода жiнка, яка тiльки-но
влаштувалася до нас психологом. Вона була така лагiдна i добра, що я й сама
не помiтила, як усе-усе розповiла. Про батькiв, про татка, який уже три
роки гвалтує мене, про маму, яка усе знає i навiть i не думає захистити
мене, про те, як менi боляче i важко...

...Мене забрала до себе Олена Семенiвна, у якої я залишилася на якийсь час.
Згодом я дiзналася, що проти моїх батькiв порушили кримiнальну справу.
"Негiдниця! -- кричала моя мати пiд час зустрiчi в судi. -- Через тебе ми
опинимося за гратами!" Їй i на думку не спадало, що через них скалiченi моя
душа, моє тiло i моя доля...

Менi запропонували пiти в будинок-iнтернат, на що я радо погодилася. Я
закiнчила училище, працюю швачкою на фабрицi, однак оговтатися вiд свого
минулого досi не можу. Я не спiлкуюся з хлопцями, i, коли хтось з них
починає виявляти до мене якусь увагу, вiдразу, наче равлик, закриваюся в
собi. Крiм Олени Семенiвни, я не маю друзiв.

"Ти боїшся свiту, тому й закриваєшся, захищаючи себе вiд усiх i усього, --
якось казала вона i, наче дитину, гладила по головi. -- Нiчого, з часом це
пройде. I, дасть Бог, усе буде гаразд. Ти тiльки вiдпусти минуле, забудь
про нього i сама не зогледишся, як життя змiниться..."
 

Читайте також:

Правда життя

Відома співачка потішила шанувальників новою світлиною.
На знімку, який артистка опублікувала у соціальній мережі Instagram, вона позує у чорній велюровій...
Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...

Новини

16:22
Відома співачка зачарувала новим фото.
16:00
Відома письменниця заінтригувала шанувальників новою книгою.
14:42
Королев Ранія з'явилася в костюмі українського бренду Flow The Label.
13:08
Продюсер і шоумен Олексій Потапенко продовжує просувати Каменську в Америці.
12:00
У Кувейті майже тисячу книг внесли до списку забороненої літератури. Під забороною опинився, зокрема, роман Федора Достоєвського "Брати Карамазови"
09:15
Картина англійського художника Девіда Хокні “Портрет художника (Басейн з двома фігурами)” продана на торгах аукціонного дому Christie's в Нью-Йорку за 90,3 мільйона доларів
17:06
Прем'єра вистава за п'єсою незаконно засудженого в РФ українського режисера Олега Сенцова "Номери" відбудеться 7 грудня у Києві.
16:44
Дружиною зіркового футболіста стане жінка, яка народила йому дитину.
16:18
У 2018 році кількість переглядів сторінки, де вказано значення слова "токсичний", збільшилася на 45%, порівняно з 2017 роком.
15:00
Відома письменниця, яка нещодавно втретє вийшла заміж, розказала про нове кохання і знамените походження чоловіка.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.