Психологія: "Усi витирають об мене ноги"

Люди з комплексом жертви із часом стають схильними до нападiв невмотивованої агресiї

Я працюю процедурною медсестрою у терапевтичному вiддiленнi лiкарнi.
У мої обов'язки входять лише уколи i крапельницi. Але буває так,
що з-пiд хворого судно винести треба чи витерти пiдлогу, а
санiтарку не докличешся. Що робити, берусь до справи я. Лiкарi
теж мене постiйно "ганяють": "Люсько, вiднеси старшiй медсестрi
iсторiї хвороб!" "Люсько, треба каталку з першого поверху лiфтом пiдняти!"

Чергування у вихiднi й на свята -- мої. "Ой, Люсечко, ти така
добра, помiняйся зi мною, бо нема кого попросити..." I колега на
дачнiй грядцi порпається, а я за неї працюю. Думаєте, мою працю
помiчають? Жодного разу нi премiї не отримала, нi бодай грамоти
якоїсь.

Вдома теж справжнє пекло. Чоловiк i сини, яким вже 15 i 13 рокiв,
нiколи не помиють пiсля себе тарiлки. Понаставляють цiлу гору, а
я приходжу з нiчного чергування i мию. Щоб картоплi зварити -- де
там. Як я не наготую, то сидiтимуть на хлiбi з ковбасою, а потiм
за живiт тримаються. От i встаю вдосвiта, варю, прасую, збираю
розкиданi речi -- i на роботу. Я вже i кричала, i плакала, нiчого
не допомагає. Байдикують, а я на них гарую.

Щоб взяти довiдку в жеку -- теж проблема. Мене по всiх кабiнетах
заганяють, а я "писнути" боюся. Там такi нахабнi тiтки сидять,
щось запитаєш, а вони кричать. А я вiдразу червонiю, руки
трясуться вiд страху. Та я навiть у тролейбусi не наважуюсь
сказати, що менi чиясь сумка заважає або на ногу встали --
страшно, що скандал зараз почнеться.

А пiвроку тому моя подруга взяла подивитись фотографiї з нашого
спiльного вiдпочинку у Карпатах. I не вiддала. Мiсяць тому я
нагадала, а вона образилась i слухавку кинула. Вона взагалi
ображається на мене з найменшого приводу -- то я не так на неї
подивилась, то їй здається, що обмовляла її з iншою подругою. От
чому я така перелякана i не вмiю за себе постояти? Що менi
робити? Я вже втомилась так жити.

Людмила Синицька, медсестра, 35 рокiв, м. Львiв

Сьогоднi жертва, а завтра -- терорист! 

А й справдi, чому деякi з нас ладнi терпiти приниження i бiль,
аби не викликати невдоволення i гнiв в iнших людей? Що це:
християнська чеснота чи елементарна безпораднiсть? Розiбратися у
ситуацiї допомагає Андрiй Блонський, член Асоцiацiї практикуючих
психотерапевтiв України.

-- Ваша проблема, Людмило, полягає у тому, що ви чомусь вважаєте
себе гiршою вiд тих людей, якi вас оточують, -- пояснює
психотерапевт нашiй читачцi. -- Ви мовчите, бо боїтеся, що хтось
висловиться неприхильно на вашу адресу. Але ви теж маєте право
не мовчати, коли щось не подобається. Що вам заважає це зробити?

-- А й справдi -- що?

-- У психологiї є таке поняття, як "пiдвищена суспiльна
вiктимнiсть". Iнакше -- "комплекс жертви". Вiн базується на
повному або частковому самозреченнi людини на користь iнших. I
проявляється у надмiрнiй турботi про iнших, почуттi провини перед
ними, служiннi.

-- Але навiщо доходити до самозречення i втрати самоповаги?

-- Так "жертва" шукає спiвчуття i любовi. Вона не знає,
як по-iншому домогтися уваги людей, якi її оточують. А тому
постiйно догоджає усiм. Мотиви такої поведiнки спочатку дуже
благороднi. Починається все з прагнення стати доброчесною
людиною, допомогти. А з часом "жертва" помiчає -- не цiнують! Її
це ображає, злостить. Стiльки вiддано часу, сил, а все даремно! I
зрiє протест.

Припускаю, що у дитинствi Людмилi придiляли небагато уваги.
Мабуть, батьки дуже рiдко хвалили її, але не забували карати за
провину. Можливо, часто кричали, може, й били. Крiм того, їй 
втлумачили, що вихована дiвчинка повинна чемно поводитись
на людях. Вона нiколи не кричить, не свариться, не виказує
невдоволення i погане ставлення до людини, яка їй не подобається.

-- З чого ви робите такi висновки?

-- Звернiть увагу, як Людмила описує свою поведiнку. На роботi
вона просто мовчить i покiрно робить те, що наказують. А вдома --
"я i кричу, i плачу". Тобто у лiкарнi жiнка постiйно пригнiчена.
Вона почувається ображеною, вона невдоволена своїм життям. Але
коли приходить додому, емоцiї вириваються назовнi.

-- Чому? Бо тут -- рiднi люди, їх не так страшно образити?

-- Авжеж. Вона чекає, що її нарештi пожалiють. Бодай через сварку
i сльози продемонструє чоловiковi i синам, яка вона хороша, як
багато для них робить. Як їй погано, врештi-решт!

-- Але ж вони не розумiють її!

-- Не сумнiваюся, що жiнка дещо згущує барви i викривлює
ситуацiю. Ймовiрно, чоловiк i сини намагались щось робити у
побутi. Але у вiдповiдь чули критику: "Це не так зробив, а це
взагалi жахливо. Вiдiйди, я сама!" Вона постiйно робить все сама.
Чоловiк i сини звикли до такої схеми, вони наперед знають, чим
усе закiнчиться. То навiщо їм зважати на маминi "примхи"?

-- Людмила бере на себе надто багато обов'язкiв, у тому числi й
чужих. Чому?

-- Бо їй iмопонує сама жертовнiсть. Людям з пiдвищеною суспiльною
вiктимнiстю подобається не так факт допомоги iншим, як
демонстрацiя своїх дiй. Їхнє "служiння" перетворюється на виставу: "Та
якби не я, ви б не знайшли масло у холодильнику! Я не спала цiлу
нiч, я для вас варила! Я за вас переживаю! Я перу, прасую, а ви
тiльки розкидаєте все! Совiстi не маєте!"

-- Це вже не добро, а садизм... 

-- Людина з комплексом жертви з часом справдi рано чи пiзно стає
моральним терористом. Вона навiть схильна до спалахiв
невмотивованої агресiї, iстерiї. Бо її iлюзiї руйнуються, вона не
дiстає бажаного. Надiї i сподiвання, якi вона так плекала,
зруйновано. Цей вiдчай виливається у бурхливий протест.

Проте нiхто не сприймає цього обурення серйозно. Адже за
"жертвою" закрiпився iнший поведiнковий стереотип. Зазвичай вона
сутулиться, опускає очi при зустрiчi, говорить тихим голосом,
часто червонiє. А тут раптом починає кричати i всiх
звинувачувати. Її агресивнi випади нiкого не лякають, а навiть
веселять -- ця людина не може бути страшною у гнiвi.

-- Це ж справжня трагедiя, коли тебе не сприймають серйозно!
А чи можна подолати комплекс жертви?

 
-- Насамперед треба навчитись любити себе. Я не кажу, що враз
треба стати запеклим егоїстом i перестати творити добро. Проте,
перш нiж огорнути когось турботою, прийти на допомогу, подумайте
-- та людина справдi її потребує? Вона не впорається без вашого
втручання? Може, та допомога бiльше потрiбна вам, а не їй?

Крiм того, проаналiзуйте свої вчинки. Що ви робите: допомагаєте
чи прислужуєте? Для чого ви це робите? Аби вас помiтили,
похвалили, вiдячили? Тодi зупинiться!

-- А як слiд дiяти у конкретному випадку, про який йдеться у
листi? Що зробити, аби подруга повернула фотографiї? 

-- Ще раз спокiйно, без нервування нагадайте подрузi про фото.
Якщо вона образиться, вiдкрито (i знову ж -- спокiйно!) пояснiть,
що ви на неї ображенi не менше. Але взаємнi образи -- не привiд
тримати у себе вдома чужi речi. Тому нехай подруга ще раз
ретельно подивиться, куди поклала тi фотографiї. Але наголошую --
кажiть це спокiйно, без сльозливих ноток у голосi. Твердо i
впевнено, але без агресiї. А от якщо дозволите собi трохи iронiї,
то це не завадить.

-- Андрiю Ернестовичу, складається враження, що ви вчите Людмилу
мистецтва культурної сварки..
.

-- Нi, я лише хочу, щоб ця жiнка усвiдомила: вона не гiрша вiд
iнших людей. А тому має право вiдкрито висловлювати своє
невдоволення чи навiть обурення. Але робити це слiд спо-кiй-но!
Бо прояв негативних емоцiй люди сприймають як вияв слабкостi. А
хто ж не хоче самоствердитись за рахунок слабшого!

Iрина ЛЬВОВА
 

 


 

Читайте також:

Правда життя

Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...
Анні Дів'я - лише 30 років, а вона вже отримала один із найпрестижніших постів в авіації. Своїм рекордом вона сподівається надихнути інших жінок досягати своїх найсміливіших мрій.
"У дитинстві я завжди хотіла бути пілотом", - каже Анні. Тепер вона - наймолодший пілот у світі,...

Новини

21:11
Співачка похвалилася, що кілька днів тому їй вручили ключі від її власного офісу Амбасадора Відновлюваної Енергії у Боні.
17:10
Співачка ділиться фотографіями з особистого архіву.
16:40
Що найбільше дратує жінок одна в одній та яких правил дотримуватися, аби родинне життя не перетворилось на постійний конфлікт?
15:20
Знаменитості розповіли, чи вірять вони у забобони.
14:40
Відомий письменник розповів, де черпати оптимізм.
13:21
Усі члени родини з задоволенням позували перед об'єктивами фотокамер.
00:55
Найбільший порносайт світу Pornhub опублікував свою щорічну статистику відвідувань згідно з якою Україна потрапила на 16 місце в топ-20 країн, які забезпечують сайту трафік.
22:36
Українець проїхався столицею Великобританії Лондону на суперкарі Ferrari 458 Italia Liberty Walk із великою новорічною ялинкою на даху.
19:42
Відома голлівудська акторка та режисерка стане співпродюсеркою, режисеркою та виконавицею головної ролі в американському рімейку українського фільму.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.