Сповідь: Усе повертається

Сiм рокiв тому незнайомець допомiг моїй донечцi, а я навiть не подякувала...

-- Мамо, я -- студентка! 

Наталя сяяла вiд щастя, а я не могла отямитись.

-- Не може бути! Невже апеляцiйна комiсiя прийняла рiшення на
твою користь?

-- Ой, там така iсторiя була... Два викладачi затялися i не
хотiли виправляти трiйку, але один лисуватий дядечко влаштував їм
скандал. Сказав: "Людина рiк вчилася на пiдготовчих курсах вашого
вишу. За випускову роботу ви поставили їй п'ятiрку, а за творчий
конкурс при вступi -- трiйку. Шановнi колеги, порiвняйте ще раз
цi двi роботи, бо я не бачу мiж ними рiзницi. Отже, напрошується
висновок: або вашi курси -- фiкцiя, або ж ви помилились з оцiнкою
тепер, бо тут має бути п'ять. Виправляйте, iнакше я писатиму
доповiдну в мiнiстерство". У них не було виходу, виправили!

Я зiтхнула з полегшенням:

-- Що ж, свiт не без добрих людей. Треба якось вiддячити тому
чоловiковi. Пляшку гавайського рому купити, чи що... Ну так,
символiчно.

Наталка розсмiялась: 

-- Ти така кумедна, мамо. Якщо сама любиш ром, то чому вважаєш,
що усi в захватi вiд нього? До того ж де ми вiзьмемо грошi на
елiтне спиртне? Що у нас там в холодильнику? Два яйця i миска
вареної гречки? Ой, вибач, ще є кiлька гiлочок петрушки i
морквина!

Вона мала рацiю. Ми сидiли без копiйки i майже без продуктiв. Сiм
рокiв тому моя родина переживала не просто скрутнi, а й трагiчнi
часи. Наприкiнцi червня помер мiй чоловiк, батько Наталi. Зробили
три операцiї, та хвороба виявилась сильнiшою. Ми витратили усi
заощадження, влiзли в страшеннi борги, але не допомогло нiчого.
Пiвроку тому я навiть звiльнилась з роботи, бо мiй нещасний
чоловiк потребував цiлодобового догляду. Тож допомогти доньцi зi
вступом, "задобрити" членiв приймальної комiсiї я не могла.

Але моя Наталя -- молодець! Ночами сидiла за пiдручниками, бiгала
на курси. Два iспити (а це були тести) у нашому вишi склала
на вiдмiнно -- тут до неї не могли "пiдкопатися". Тому й
"зрiзали" на творчому конкурсi, поставивши трiйку. Омрiяний
архiтектурний факультет став недосяжним. Але донька подала на
апеляцiю. Я не вiрила, що це щось змiнить. Проте знайшовся
отакий принциповий "лисий дядечко" i врятував її!

-- Наталю, ти знаєш його прiзвище? Я б хоч подякувала тому
викладачевi. А то негарно якось...

-- Вiн не з нашого унiверситету. I навiть з iншого мiста.
Такi правила -- до апеляцiйної комiсiї входить один викладач
"з боку". Знаю тiльки, що його звуть Iваном Васильовичем. Ти
уявляєш, скiльки таких в Українi?

-- Що ж, залишається хiба що молитися за здоров'я того невiдомого
Iвана Васильовича, котрий дав тобi путiвку до омрiяного фаху.
Вчися!

По смертi чоловiка я не повернулась до адвокатської практики.
Колишня однокурсниця покликала мене до районної
прокуратури. Спочатку я вагалась -- нiколи не працювала слiдчим.
Але втягнулась.

Не так давно я розглядала справу про нещасний випадок на
будiвництвi. Пiд час спорудження котеджу раптом обвалилась стiна.
Потерпiв робiтник, йому ушкодило хребет. Проте
фiрма-забудовник вiдмовлялась виплачувати компенсацiю. Провину
звалювали на архiтектора, який нiбито припустився помилки при
проектуваннi котеджу.

Справу розглядали уже два роки, були численнi експертизи, перевiрки.
Все вказувало на порушення технологiчного процесу: спритнi
керiвники фiрми вирiшили заощадити на фiнському розчинi й балках,
купили щось незрозумiле i несертифiковане. Але директор компанiї
доводився двоюрiдним братом одному посадовцевi з обласного
управлiння земельними ресурсами. Спочатку той пан пробував зi
мною "домовитися по-доброму". Потiм почались дзвiнки з рiзних
високих кабiнетiв, далi -- погрози. Мене намагались усунути
вiд слiдства й вiддати справу iншому слiдчому. Але подруга, яка
взяла мене на роботу, зумiла мене вiдстояти.

I от я пишу висновок: "Кримiнальну справу Оришка I.В. закрити
за вiдсутнiстю складу злочину". Зате передаю до суду матерiали на
нечесних комерсантiв, якi заощадили на матерiалах цiною людського
здоров'я. "Що ж, пане Оришко I.В., тiштеся, що я така непiдкупна i
добра", -- усмiхаюсь своїм думкам.

У цей час до кабiнету заходить Наталя. 

-- Мамо, я теж уважно дослiдила проект того котеджу, архiтектор
-- майстер своєї справи, -- каже вона. -- I мiй директор з цим
згоден. Ти вiдпустиш того Оришка I.В.?

-- Вже вiдпустила. Ходiмо на каву, доню. У мене був важкий день.

Але у коридорi нас зупиняє лiтнiй чоловiк: "Добрий день, я хотiв
би поговорити зi слiдчою Ковалишин, моє прiзвище -- Оришко".

I тут моя Наталя робить великi очi й верещить:

-- Iване Васильовичу, це ви?! Мамо, це той чоловiк, завдяки якому
я вступила! Iване Васильовичу, ви пам'ятате мене?

Той поправляє окуляри: 

-- Даруйте, нi...

-- Та це ж просто бумеранг якийсь! -- волає Наталка. -- Спочатку
ви мене рятуєте, а тепер моя мама -- вас.

-- Зараз я усе вам поясню, -- втручаюся в розмову. -- Ходiмо з
нами на каву. Я пригощу вас, Iване Васильовичу, чудовим гавайским
ромом. Сiм рокiв цього чекала. Сподiваюсь, ви любите ром?

Ми з Наталкою хапаємо очманiлого i переляканого лисуватого дядечка по-пiд
руки i тягнемо до кав'ярнi...

Оксана Ковалишин
 

Читайте також:

Правда життя

Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...
Анні Дів'я - лише 30 років, а вона вже отримала один із найпрестижніших постів в авіації. Своїм рекордом вона сподівається надихнути інших жінок досягати своїх найсміливіших мрій.
"У дитинстві я завжди хотіла бути пілотом", - каже Анні. Тепер вона - наймолодший пілот у світі,...

Новини

16:15
Журналістка "Експресу" побувала у майстерні фотографа і розповіла про побачене.
14:40
"Момент, коли ти досягаєш своєї цілі, солодший, ніж найдорожче морозиво в світі".
18:14
Що тут сьогодні знімають, навіщо на майданчику потрібен скрипт-супервайзер та якою насправді є сукня Міледі з “Д'Артаньяна і трьох мушкетерів”?
14:30
Які пригоди спіткали студента впродовж мандрівки і чому він віддає перевагу саме двоколісому?
16:00
У цього чоловіка згоріла хата, він переніс три інфаркти та дві операції на серці. А опісля став пожежником-добровольцем.
18:16
Рейсовий автобус порівнявся з густим лісом, з-за повороту постала скульптура лося з надломаними рогами. Моя сусідка спереду хрипко сказала: “Нехароше це місце, нехароше!”
16:18
Фома - про оптимістів та песимістів, велосипеди та саундтрек до фільму "Заборонений".
18:15
Ми продовжуємо знайомити вас із журналістами найбільшої україномовної газети.
12:08
Відомий артист розповідає про неадекватних шанувальників, нове кохання і погані звички.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.