Інтимне: Я його любила. І він його любив...

Так, це правда. Я люблю хлопцiв. Я, як i ти, люблю Юрка. Просто не мiг нiкому цього сказати. Тому й вдавав завжди, що закоханий у тебе...

Познайомилися ми перед вступними iспитами. Усi семеро якось
одразу зiйшлися в почуттi гумору i в смаках. Усi любили Карпати,
захоплено читали Маркеса та слухали "Нiрвану", всi були легкi на
пiдйом й охочi до пригод. 

Склавши вступнi iспити, ми вибралися в гори. I там стало
зрозумiло, що в нас збiглася одна пара -- Юля та Юрко. Вони нi на
крок не вiдходили одне вiд одного, а ми радiли за них i трохи
заздрили. А потiм звикли.

Далi було навчання. Компанiя то поповнювалася, то зменшувалася:
то хтось iз наших закохувався та приводив свого хлопця чи дiвчину,
то кохання виривало його на якийсь час iз дружнього кола. Оля
завагiтнiла, вийшла замiж i загубилася в хатнiх клопотах.
Сергiй поїхав на стажування до Америки. Андрiй знай змiнював
дiвчат. Не встигали ми запам'ятати iм'я однiєї, як вiн приводив
iншу. Я завжди була в поїздках, у вiдрядженнях.

Незмiнним ядром, навколо якого всi гуртувалися, залишалися Юля,
Юрiй i Руслан. Вони завжди й усюди були разом. Ми жартома
називали Руслана вiрним лицарем короля та королеви. Вiн не
заперечував. Про його особисте життя ми знали одне: поки ми
закохувалися, сварилися й мирилися, в нього не було нiкого. З
часом ми всi зiйшлися на неафiшованiй версiї, що Руслан
безнадiйно закоханий у Юлю. А ще вiн -- справжнiй друг Юрка.

Катастрофа

...Повiрити в це було важко: наша iдеальна пара розпалася. Юрко
закохався в одну з дiвчат, яку привiв у компанiю Андрiй, -- i,
здається, серйозно. Андрiй не заперечував, у нього вже була iнша.
Юля... А що могла сказати Юля? Мiж ними було багато доброго.
Але ж це не означало нi того, що їхнє щастя триватиме вiчно, нi
того, що вона має право вимагати вiд Юрiя залишатися поруч, коли
почуття минули... Компанiя збиралася уламками: якщо був Юрко, не
приходила Юля, i навпаки.

Коли повернувся з Америки Сергiй, привiтати його вирiшили в
повному складi. Зiбралися всi зi своїми "теперiшнiми". Юрiй зi
своєю дiвчиною сiли якнайдалi вiд Юлi. Та всiм було видно, як їй
боляче дивитись у той бiк. Руслан одразу нею заопiкувався,
намагаючись якось згладити прикрiсть. Нарештi вiрному лицаревi
випала нагода завоювати королеву! Так думали ми, так, зрештою,
подумала i Юля.

Юля

I як я ранiше не помiчала, який вiн симпатичний, розумний,
дбайливий? У грудях солодко замлоїло. Чому б i нi? Ми
зустрiчалися, ходили разом у кiно i по магазинах. Руслан дуже
подобався моїм батькам, мама радiла, що ми разом. Та вiн так
i тримався на дистанцiї "вiрного лицаря", не наближаючись. Багато
говорили про Юрка. Здавалося, нам обом однаково його бракувало...

Якось, втомившись чекати вiд нього якихось дiй, я вирiшила дiяти
сама. Мої батьки якраз поїхали до родичiв на весiлля. Коли Руслан
прийшов до мене, я була сама. Приготувала вечерю, ми пили вино,
переглядали фiльм. Я прихилилася до його плеча. Пiдвела голову.
Поцiлувала в шию. Вухо. Щоку. Губи. Руслан якось дивно закляк. На
радiсть це не було схоже. Невже я помилилася? Вiд переживання я
розплакалася. I тут Руслан наче прокинувся: "Сонечко, що ти, не
треба... Не плач... Ти дуже гарна, дуже хороша...." -- "Але ти
мене не хо-о-о-о-че-е-е-еш", -- ридала в нападi самоприниження 
я. -- "Рiч не в тобi, ти найкраща на свiтi дiвчина. Якби я любив
дiвчат, то закохався б у тебе"...

"Якби любив дiвчат..." Нi, менi не причулося! Я пiдвела заплакане
обличчя, зазирнула Руслановi у вiчi. "Так, це правда. Я люблю
хлопцiв. Я, як i ти, люблю Юрка. Просто не мiг нiкому цього
сказати. Тому й вдавав завжди, що закоханий у тебе..." Це
скидалося на сцену з дешевої мелодрами, з бразильського
серiалу, i в наступнiй сценi хтось конче мав упасти зi сходiв i
або знепритомнiти, або втратити дитину. Але тут не було нi
сходiв, нi дитини. Був лише шок.

...Може, це дивно, та я досить швидко все прийняла та зрозумiла.
Руслан був моїм братом по нещастю: ми обоє безнадiйно любили
одного чоловiка. Ми й далi проводили багато часу разом. Я вдавала
його дiвчину, бо Руслан не готовий був ще комусь вiдкрити
таємницю. Боявся, що його вiдштовхнуть, -- так, як це свого часу
зробили його батьки. Вiн iз ними майже не бачився, тому й любив
нас усiх так, наче свою родину...

Юрiй

У Соломiю я закохався з першого погляду. Це було якесь божевiлля.
Терпiти було несила, i я про все розповiв Юлi, хоча не хотiв
завдавати їй болю. Вона, вдячний їй безмежно, вiдразу все зрозумiла
й вiдпустила. Та що довше був iз Соломiєю, то частiше згадував
Юлинi сльози та затаєний бiль у поглядi. Коли ми iз Соломiєю
розiйшлися (треба сказати, з величезним скандалом), я мрiяв
повернутися до першого кохання. Та Юля вже була з Русланом. Я не
смiв втручатися в їхнi стосунки, хоча ревнував шалено... I от
якось не стримався. Прийшов до Руслана додому -- хотiв з'ясувати,
чи серйознi в них стосунки. А там сталося щось таке, чого я
зовсiм не сподiвався...

Мабуть, Руслановi набридло таїтися. Ото вiн узяв та й виклав усю
правду про стосунки з Юлею, про свою орiєнтацiю... А на тiй хвилi
признався i в почуттях до мене. Навiть показав якiсь вiршi...
Вiдчуття було таке, наче мене облили окропом! Я скипiв. Огида аж
вихлюпувалася з мене. I це з ним я стiльки рокiв за руку вiтався?
А вiн, мабуть, щойно я вiдвернуся, мацав мене своїм масним,
хтивим поглядом. А в саунi? Бррр, вiн же робив менi масаж! Усе
вiдразу якось постало в новому, бридкому свiтлi.

Вияви дружньої уваги тепер здавалися менi чимось брудним, непристойним,
аморальним. Менi хотiлося блювати. А коли Руслан заспокiйливо
поклав руку на моє плече, я скинув її i вдарив його в обличчя.
Плюнув, обiзвав пiдером нещасним i гримнув дверима. Потiм довго
не мiг заспокоїтися. Мiй друг -- i ця гидота? Нi, вiн менi бiльше
не друг! Усе, не хочу його нiколи навiть бачити. "Отi" в
телевiзорi видавалися менi просто смiшними помилками природи. Цей
же, який так довго прикидався другом, видався гидкiшим за...
навiть не знаю за що...

Руслан

Коли Юрко гримнув дверима, мене вкотре пронизав бiль усього життя.
Мене знову вiдкинули та зневажили. I не мою любов (з цим можна
змиритися), а мою сутнiсть, мене як людину. Знову... Зрештою, у
цiй низцi зневажань i вiдкидань я був найпершим. Менi було
дванадцять рокiв, коли я чiтко усвiдомив, що мене не цiкавлять
розмови iнших хлопцiв про дiвчат та порнографiчнi журнали з
фотографiями оголених жiнок. Мене збуджувало зовсiм iнше -- їхнi
очi, їхнє збудження в момент таких розмов. Я усвiдомлював, що це
неправильно. Я ненавидiв i ховав у собi "клятого пiдера".

Думав про самогубство, про те, що це збочення можна вилiкувати. Я
не мав кому вiдкритися... А якось у школi все вiдкрилося само
собою. Однокласник, якому я потай симпатизував, зауважив, як я на
нього дивився в роздягальнi. I накинувся з кулаками. Били мене
всiм класом. Цькувала вся школа. Батькам довелося перевести мене
в iншу школу. Але й там лиха слава знайшла мене... Мене водили до
психолога. Батьки теж сподiвалися, що цей патологiчний потяг
вилiкується, що вiн зумовлений вадами виховання.
Шiстнадцятирiчним я навiть пробував зустрiчатися з дiвчатами.
Думав, це мене змiнить... Але не змiнило. У нас нiчого не
виходило... Зрештою я змирився. Потiм познайомився зi старшим
хлопцем. Нi, це було не кохання, але стосунки з ним остаточно
переконали мене в тому, ким я є.

Жодних iлюзiй уже не було. Залишався тiльки страх, що з усiма
тепер буде так, як у школi, як iз батьками, якi не хочуть мене
бачити, вiдколи зрозумiли, що це не хвороба й годi сподiватися
одужання. Вони не можуть пробачити менi ганьбу й те, що в них
нiколи не буде внукiв... Тому я й поїхав вчитися за тисячу
кiлометрiв вiд них, вiд рiдного мiстечка...

В унiверситетi я вiдразу звернув увагу на Юрка. Якийсь час у менi
жеврiла надiя, що й вiн такий, як я. Але коли вiн зiйшовся з
Юлею, надiя згасла. Але я вже закохався. I хотiв бути якщо не з
ним, то хоча б поруч. Зрозумiло, що все приховував. Iнакше не
було б компанiї, не було б можливостi спiлкуватися з вами
всiма... А ви ж були менi наче сiм'я... Я не шукав пiдтримки в
таких, як я: менi зручнiше було ховати правду i вiд вас, i вiд
себе.

Коли Юрко гримнув дверима, менi хотiлося все кинути i втекти знову
кудись далеко, за тисячi кiлометрiв. Почати нове життя з новими
людьми -- може, приховуючи правду, а може, вiдкрившись їм одразу,
щоб не було розчарувань. Хотiлося скочити з даху, потяти вени,
хотiлося на весь свiт кричати, хто я. Вiд дурниць врятувала мене
Юля. Вона переконала мене, що всi друзi зможуть прийняти правду
про мене. Головне -- щоб я сам перестав себе соромитися. Я знову
пiшов до психолога. I ось, дорослий уже чоловiк, вчуся по-новому
себе усвiдомлювати. Вчуся дозволяти собi бути таким, яким мене
створила природа...

Ми

Тут, поруч, а не десь в Америцi чи в шоу-бiзнесi, знайомий i
майже рiдний уже нам Руслан -- гей. Голубий. Гомосексуалiст.
Нетрадицiйно орiєнтований. Ми довго пiдбирали слово, яким би
могли це назвати, -- жодне нашому другу не личило. Однак це
була правда, хоч ми й вiдмовлялися в неї вiрити. Руслан анiтрохи
не був схожий на "такого". Ми звикли до карикатурного образу гея,
нав'язаного нам телебаченням: манiрнiсть, вишуканий одяг, макiяж
i манiкюр, певна манера розмови й дивнi рухи. Руслан був такий
же, як iншi хлопцi. Пив пиво, грав у футбол, одягався просто, в
ньому вiдчувалися чоловiча сутнiсть, чоловiча сила. Нiчого
"такого", зовсiм нiчого!

...З кожною людиною еволюцiя починається заново. Ми мали
переступити через усi вогнища, на яких спалювали iнакших, через
гомофобiю, яка iррацiональним i пiдсвiдомим страхом охоплювала
свiдомiсть. Це був вiн -- наш друг, давно знайомий i майже
рiдний. I нам треба було навчитися сприймати його таким, яким вiн є.

Звичайно, найпростiше було б зачинити перед ним дверi й забути
про цю проблему разом iз Русланом. Нехай живе, як хоче. А ми 
тут -- самi по собi. Та перша хвиля несприйняття минула. Емоцiї
вляглися. Юля в усьому пiдтримувала Руслана, i ми -- хто ранiше,
хто пiзнiше -- зрештою змирилися. Нi, "змирилися" -- не те
слово. Просто виросли iз середньовiчних уявлень. А Руслан залишився тим, ким завжди й був, -- розумним, дотепним, надiйним другом. 

Тетяна С. 
 

Читайте також:

Правда життя

Відома співачка потішила шанувальників новою світлиною.
На знімку, який артистка опублікувала у соціальній мережі Instagram, вона позує у чорній велюровій...
Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездітними.
Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до...

Новини

12:25
Днями у мережі з'явилося відео, на якому чоловік, схожий на відомого блогера Ігора Пустовіта, штовхає дівчину. Довкола цього одразу ж розгорівся скандал.
12:19
Британська співачка та дизайнерка проплакала через коханого два дні
12:00
Ще нещодавно вони були улюбленцями української публіки. Та з початком неоголошеної війни ставлення до них змінилося.
11:13
Останній знімальний день восьмого фінального сезону був "гарний і сумний", зазначив Дінклейдж.
09:23
Відома співачка показала, як вона і її подруга Ольга Навроцька виглядають без гриму.
19:45
Ця страва чудово підійде для легкої вечері
18:15
Подейкують, розійшовшись із боксером Володимиром Кличком, актриса Хейден Пенетьєрі пустилася берега, і за неї дуже тривожаться її близькі
17:20
47-річна Деніз Річардс виклала світлину трьох дівчат у соцмережі.
16:40
Житель України придбав елітне англійське авто Aston Martin
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.